У прифронтових громадах небезпека сьогодні може чекати не лише під час обстрілів. Навіть у відносно спокійні дні люди ризикують натрапити на міни.
Якщо ваша територія розташована близько до лінії фронту, пам’ятайте: ворог здатний замінувати її дистанційно. Міни можуть опинитися навіть на подвір’ї вашого дому.
Для дистанційного мінування росіяни використовують дрони, авіацію та спеціальні переносні комплекси. Останні розкидають міни на відстань до 70 кілометрів. Один залп може буквально «засіяти» територію площею 1 км² сотнями мін.
Росіяни використовують для мінування українських територій багато різновидів мін — протитанкові, протипіхотні осколкової дії, протипіхотні фугасні, міни-сюрпризи, міни-пастки. Усі вони є вкрай небезпечними.
Найчастіше на деокупованих і прифронтових територіях знаходять так звані міни-«пелюстки». Офіційна назва — ПФМ-1.
Вони маленькі, легкі, зроблені з пластмаси. Їхній розмір приблизно дорівнює долоні. Колір зелений, коричневий або сірий, тому в траві, листі або на землі вони майже непомітні. Такі міни вибухають навіть від невеликого тиску — 5 кг. Достатньо наступити — і стається вибух. Небезпечні вони й для дорослих, і для дітей.
У прифронтових районах також трапляються протитанкові міни. Вони більші за «пелюстки», але не завжди добре помітні. Можуть бути в пластиковому (ПТМ-1Г) або металевому (ПТМ-3 та ПТМ-4) корпусі.
Такі міни можуть реагувати на метал, наприклад: велосипед, трактор, мотоблок, автомобіль. Тому небезпечно їхати неперевіреними шляхами, заїжджати на поля, узбіччя або в покинуті двори. Особливо ризиковано працювати на землі без дозволу саперів.
Ще одна серйозна загроза — протипіхотні фугасні міни. Їх встановлюють на поверхні або в товщі ґрунту та маскують. Це міни натискної дії: мають пластиковий корпус та датчик цілі у вигляді верхньої частини міни — диска або хрестовини (ПМН-2). Деколи їх використовують разом із мінами-пастками. Як і міна-«пелюстка» дистанційного мінування ПФМ-1С, можуть самоліквідовуватися.
Людина може навіть не побачити таку міну, але досить наступити — і відбувається вибух.
Що робити, якщо ви побачили підозрілий предмет
Якщо дорогою, на городі або у дворі ви помітили щось схоже на міну або незрозумілий предмет, потрібно негайно зупинитися. Не можна підходити ближче, торкатися або перевіряти його палицею. Не варто панікувати й бігти навмання: можна потрапити на іншу міну.
Потрібно спокійно озирнутися, якщо можливо, обережно повернутися назад тими ж слідами, якими прийшли. Після цього слід відійти якнайдалі — не менше, ніж на сто метрів, — і сховатися за будівлею або укриттям. За можливості небезпечне місце потрібно позначити стрічкою, тканиною, гілками або яскравою річчю.
Після цього обов’язково слід повідомити рятувальників за номером 101 або поліцію за номером 102.
Категорично заборонено торкатися знайденої міни, брати її в руки, переносити, намагатися розібрати або накривати. Не можна кидати її у воду, закопувати, бити, підпалювати поруч сміття або гілки. Навіть легкий удар або поштовх може спричинити вибух.
Фахівці попереджають: якщо знайдена одна міна, дуже ймовірно, що поруч є ще кілька або навіть десятки. Мінування зазвичай проводять масово, «засіваючи» велику площу. Тому не варто думати, що небезпека лише в одному місці. Потрібно пояснювати правила безпеки дітям, онукам і сусідам. Особливо тим, хто часто ходить у поле, лісосмугу або працює на землі.
У прифронтових районах уважність і обережність стали частиною щоденного життя. Дорога до криниці, робота на городі або прогулянка можуть бути небезпечними, якщо не дотримуватися правил. А заздалегідь вивчені поради, спокійні дії та вчасне повідомлення фахівців допомагають зберегти життя, своє та близьких.
