Так кажуть старі люди, і вони праві: під час блекаутів та проблем з енергетичною системою, спричинених війною та ворогом, часто колодязі є основним водним джерелом.
Що витягали з колодязів?
Аби бути готовими до будь-якого виклику воєнного часу, староста Ямненського старостату Василь Кальченко нещодавно разом з представниками селищної ради та місцевими мешканцями організували чищення та ремонт криниць.
— Ми привели до ладу п’ять колодязів у Ямному та Спірному, — каже Василь Григорович.
На запитання, чим же були засмічені вертикальні шахти та які знахідки-сюрпризи дістали з дна, співрозмовник відповів, що здебільшого це побутове сміття: мішки з порожніми пляшками, ганчірки, усякий непотріб. Скарбу не знайшли.
На всіх колодязях зробили кришки та повішали відра на цепку. Тепер кожна людина може користуватися водою не лише як технічною в побуті, а набрати її, чистої та цілющої, аби вгамувати спрагу під час немилосердної спеки.
Цивілізація — не назавжди, а колодязі — вічні!
— Моя мама завжди казала, що колодязі потрібно берегти, — розповідає нам про водне джерело як родинну реліквію жителька громади Валентина Ароян. — Коли до невеличких населених пунктів прийшла цивілізація і в кожній сільській хаті з’явилася свердловина з кнопкою, всі підряд почали закопувати колодязі. А моя матуся не дозволила цього робити навіть попри те, що на нашій вулиці води в будинку не було лише в однієї жінки, і тільки та одна людина користувалася криницею. Ще й зі своєї пенсії купила ланцюг для відра! Старі люди — мудрі. Їх потрібно слухати. Вони знали, що можуть бути такі часи, коли всі ми будемо рятуватися колодязями. Ці часи вже настали, і ми вже на собі відчули, що колодязь — це рятівна паличка.
Зі слів співрозмовниці, коли на початку війни, навесні 2022 року в Великописарівській громаді не було електрики і свердловина не працювала, мамина криниця стала справжнім порятунком для місцевих жителів, а також для тих, хто опинився тут боронити українську землю. Валентина Олександрівна з родиною та іншими небайдужими земляками готували їжу для захисників, і потрібно було мити багато посуду. От де знадобилося водне джерело! Щоправда, довелося попотягати тієї водички з криниці! Добре, що ці обов’язки взяв на себе сусід Сергій разом з іншими помічниками.
На подвір’ї нашої героїні також є вертикальна шахта, але вона в законсервованому стані. Подружжя Ароянів неодмінно приведе її до ладу.
— Я обожнюю колодязі!, — зізнається співрозмовниця. — Завжди набирала багато холодної криничної води і полоскала речі! В мене і мотузки для білизни спеціально були протягнуті біля криниці! Отож, якби ми знали, що цивілізація – це тимчасово, і всі повернемося до витоків, ніколи б не руйнували колодязів та не засипали б їх сміттям. Берегли би як джерело життя. Бо колодязі – це життя! Так казала моя мама.
Оксана Ковальова
