Звучить майже неймовірно, але «Ворскла» здійснила саме такий шлях.
Про приємну новину, що «Ворскла» перетнула Ла Манш (треба перевірити як воно правильно пишеться) дізналися від колеги — редакторки буринської газети Людмили Мазнової.
Пані Людмила запитала, чи знає наш колектив, що «Ворскла» згадувалася під час зустрічі посла України у Великій Британії Валерія Залужного з головою НСЖУ Сергієм Томіленком.
Під час цієї розмови йшлося про роботу місцевих медіа, що продовжують виходити у прикордонних і прифронтових громадах. Серед них Сергій Томіленко згадав і «Ворсклу”.
Скажемо відверто, що «Ворсклі» просто пощастило опинитися серед тих газет, про які йшла мова. Насправді ж усі наші локальні видання сьогодні гідні визнання. Усі колеги-журналісти працюють для своїх громад, для своїх земляків, у складних умовах війни.
І кожне таке видання щодня доносить людям головну думку — ми вистоїмо і ми переможемо.
А колектив «Ворскли» у цій ситуації може хіба що скромно пишатися. Пишатися тим, що нам не соромно дивитися в очі своїм землякам і читачам. Бо працюємо саме для них і разом з ними переживаємо всі випробування цього часу. Тож щиро дякуємо нашим передплатникам і підписникам — за довіру, підтримку і за те, що «Ворскла» залишається потрібною.
Для нашого невеликого колективу це справді важлива згадка на зустрічі в Лондоні. Бо вона — про роботу усіх локальних редакцій, що попри війну намагаються залишатися поруч зі своїми читачами.
Ми добре пам’ятаємо березень 2022 року, після якого Національна спілка журналістів України допомогла нам відновити друк газети.
Згодом з’явилися й нові можливості розвитку завдяки програмам IRMI.
Поруч завжди була і залишається професійна спільнота — Асоціація незалежних регіональних видавців України на чолі з Оксаною Бровко.
У різний час допомагали і підтримували Дмитро Кліманов, Анжела Кардинал, Валерій Іванов та багато інших колег, які добре розуміють цінність місцевих медіа.
Тому сьогоднішня згадка про «Ворсклу» у розмові Сергія Томіленка з Валерієм Залужним — це, по суті, згадка про всю цю спільну роботу і підтримку.
І окрема вдячність Сергію Томіленку — за його постійний неспокій, за те, що про локальні медіа говорять не лише всередині професійної спільноти, а й на міжнародному рівні.
А ім’я Валерія Залужного для багатьох українців звучить особливо. Це людина, яку поважають і якій довіряють. І, без перебільшення, людина, на повернення якої до України чекають.
Тож для нашого невеликого колективу ця розмова — знак того, що газета з прикордоння може бути почутою далеко за межами свого краю.
