У Великописарівській громаді давно немає рейсових автобусів. Маршрут, що колись з’єднував села зі «великою землею», зупинився після того, як ворожий дрон пошкодив останній автобус. Та потреба людей добиратися додому або навпаки — вирватися з небезпечної зони, лишилася. Саме тому кілька разів на тиждень у дорогу вирушає соціальний транспорт. А за кермом — брати Сергій і Василь Обуховські.
Цей маршрут — один із найризикованіших у всьому прикордонні Сумщини. Тут немає й, на жаль, не може бути антидронових коридорів, які вже встановлені у багатьох прикордонних громадах. Вороги просто не дадуть побудувати безпечний шлях там, де їм вигідніше тримати людей у страху. Тому кожен виїзд соціального автобуса — це робота на межі, де одна мить може змінити все.
У мешканців громади завжди є вибір: їхати чи не їхати. У Сергія та Василя — такого вибору немає. Вони везуть людей попри небезпеку, попри обстріли, попри щоденну нервову напругу. Бо знають: хтось мусить доїхати до лікарів, комусь потрібно вирішити соціальні питання, хтось везе пакунок дітям чи повертається до стареньких батьків. Їхня робота — це та тонка ниточка, яка з’єднує громаду зі світом.
Брати Обуховські працюють без публічності, а кожен їхній рейс — це відповідальність за життя пасажирів і власне.
Тому особливо приємно, що з нагоди п’ятої річниці створення Великописарівської громади Сергій і Василь були відзначені подяками. Це небагато, але щиро. Насправді ж їхня праця — це рівень мужності, який заслуговує й на значно вищі відзнаки. Такі люди — опора громади. Саме на них тримається буденний зв’язок, без якого життя у прифронтових селах просто зупинилося б.
Редакція «Ворскли» разом із земляками дякує Сергію та Василю Обуховським за їхню сміливість, витримку й вірність своїй справі. Дякуємо за те, що везете додому — і людей, і надію.
