МАЙБУТНЄ — ЦЕ НАША МОЛОДЬ
Незважаючи на воєнні дії, сьогодні освітяни роблять усе можливе, аби діти продовжували здобувати знання, а більше того — для них створюють умови для всебічного і гармонійного розвитку. Школярі беруть участь у різноманітних онлайн конкурсах, соціально-освітніх проєктах, вебінарах; а випускники, прощаючись із юністю, мають змогу планувати своє подальше самостійне життя, обираючи майбутні професії.
Завершився ще один нелегкий навчальний рік. На жаль, в умовах війни він хоч і був не такий, як у мирний час, але ж має свої позитивні результати.
Цьогоріч Добрянську філію ліцею імені І.М.Середи Великописарівської селищної ради закінчили четверо учнів. Дев’ять років промайнули непомітно, і ось випускники вже отримали свідоцтва про здобуття базової середньої освіти. Перед вчорашніми безпорадними дітьми, а сьогодні майже дорослими людьми, відкриваються різні можливості: хтось продовжить навчання в ліцеях, а хтось спробує обрати майбутню професію.
СВІДОЦТВО З ВІДЗНАКОЮ
Адміністрація школи і педагогічний колектив Добрянського навчального закладу вирішили підтримати настрій своїх учнів, тож організували для них невеличкі урочистості, під час яких вручили не лише документи про освіту, а й підготували цілий букет із побажань. Головними були — за будь-яких обставин завжди залишатися людьми, а те, чому навчали педагоги протягом дев’яти років, розумно втілити в життя.
Приємно відзначити, що серед випускників 9 класу Аліна Севідова не просто одержала свідоцтво про здобуття базової середньої освіти, а ще й з відзнакою, що сьогодні є заслугою копіткої праці як педагогів, так і її особисто.
Кому ж із батьків не хотілося, аби їхні діти були успішними і щасливими? Усе можливо, коли докласти чимало зусиль, важливо лише вчасно не прогавити їхні інтереси й уподобання й допомогти дітям відкрити себе.
ВИРОБЛЯТИ ХАРАКТЕР –— НЕПРОСТО!
Аліна Севідова жила у реальному світі з раннього дитинства — у тому світі, з яким вона близько зіштовхнеться в дорослому житті. Звичайно, у неї, як і у всіх дітей у нормальних сім’ях, було все — і веселе дитинство, і цікаві розваги, й улюблені іграшки. Росла вона в любові і повазі, в родині дівчинку привчали виконувати домашні обов’язки, не чекаючи особливої нагороди – так діти виростають відповідальними, готовими наполегливо працювати. І любов, і повага теж починаються вдома.
З раннього дитинства дорослі в сім’ї не робили Аліні ведмежу послугу, на всі її вимоги не відповідали «так», оскільки у більшості відмова допомагала виробляти характер: щоб щось мати, потрібно самій добре працювати. Рідні, які оточували Алінку, розуміли, що готують її до зустрічі з реальним життям, де вона дуже часто буде чути слово «ні». Вони завжди вважали, що успіх прийде не лише завдяки вродженим здібностям та інтелекту, а й важкій наполегливій праці. Тож і виросла дівчинка зі своїм сильним характером, своїми уподобаннями і власною думкою, яку обов’язково відстоювала.
КОЛИ МАМА Й БАБУСЯ — ВЧИТЕЛІ
Алінці з вихованням «перепадало» більше за інших дітей, бо в неї мама Юлія Віталіївна і бабуся Лідія Іванівна за професією педагоги, тож і вимоги у них щодо виховання, зрозуміло, більше вчительські. А коли дівчинці щось не вдавалося, мама з бабусею вважали це недостатнім зусиллям і просто радили наступного разу постаратися краще.
Під час спілкування з Алінкою, запитали, чи достатньо уваги приділяли їй у сім’ї, коли мама й бабуся — педагоги? Адже у вчителів інколи буває так, що, навчаючи чужих дітей, не вистачає часу на власних, бо робота вчителя нелегка, тож забирає весь вільний час. Дівчинка на це відповіла: «Мої рідні завжди приділяли мені багато уваги. У початкових класах допомагали з домашнім завданням, привчали бути самостійною, відповідально ставитися до всіх предметів. За особливі успіхи завжди винагороджували, тож у мене був стимул працювати більше і результативніше».
КНИГА БУЛА В ПОШАНІ
Кажуть, як губка, що вбирає вологу, так і діти наслідують своїх батьків у сім’ї. Доведено, що коли дорослі люблять читати самі, а також читають своїм дітям із раннього віку, забезпечують їм достатню кількість цікавих книг, то й діти люблять читати. У родині Севідових книгу завжди цінували.
Ось і Алінка дуже любить читати. На запитання, яким творам надає перевагу, відповіла: «Люблю будь-яку літературу, особливо художню. Серед зарубіжних письменників найбільш подобається один із найвідоміших німецьких письменників ХХ століття Еріх Марія Ремарк. До речі, люблю всі його твори. А з українських дуже поважаю поета, журналіста-шістдесятника Василя Симоненка. Захоплююся сучасною музикою, особливо мені подобається символ української рок-музики, солістка гурту The Hard kiss, така вибухова та водночас ніжна Юлія Саніна».
Із улюблених предметів у школі Аліні Севідовій подобалися історія і правознавство, тож вона постійно мала підвищений інтерес до їх вивчення, чимало перечитала юридичної літератури.
Сучасним українським читачам, таким як Аліна, надзвичайно пощастило, адже, окрім того, що зараз у тренді читати українською мовою, у них є широкий вибір книг на будь-який смак. Тобто, маєш бажання — читай і розвивайся!
Навчаючись у школі, дівчинка брала участь у шкільних і районних олімпіадах, літературних конкурсах. За участь в одному з них — Всеукраїнському конкурсі читців поезії Ліни Костенко — була відзначена Грамотою.
ФУТБОЛ ДЛЯ ДІВЧАТ ТЕЖ
Деякий час Аліна Севідова дуже захоплювалася грою у футбол.
«Пам’ятаю, коли мені було років п’ять, я познайомилася з хлопчиком, який не раз приїжджав до нас у село з м. Сум. З тих пір він став моїм другом і є ним сьогодні. Хлопець серйозно займався футболом. Він так багато розповідав про цей вид спорту, про різні футбольні клуби, відомих гравців, що я дуже зацікавилася, а невдовзі й сама почала займатися. У нас організувалася команда гравців. А тренував нас відомий ентузіаст спорту, учитель фізичної культури Сергій Петрович Середа. Я постійно відвідувала спортивну секцію і відпрацьовувала майстерність. Згодом я грала у складі команди Сумського футбольного Центру «Барса», заснованого у 2012 році», – ділиться спогадами Аліна. Юна спортсменка так захопилася цим видом спорту, що постійно слідкувала за всіма футбольними матчами, які транслювалися по телебаченню, знає багато команд і їхніх гравців. На запитання, за кого вона найбільше вболіває, Аліна відповіла: «За футбольний клуб «Динамо» (Київ) і англійський професійний футбольний клуб «Ліверпуль».
НОВЕ ПОКОЛІННЯ ДІТЕЙ
Класний керівник Олена Іванівна Мальцева благословила своїх випускників у життєву дорогу. Вона впевнена, що її учні стануть хорошими людьми, за яких ніколи не буде соромно. Про них Олена Іванівна відгукується по-материнськи, з любов’ю. Говорить, що за всіх вболіває, як за рідних, хоче, щоб вони правильно обрали собі майбутні професії, знайшли достойну роботу і створили власні сім’ї. З-поміж усіх відзначає кращу ученицю, відмінницю Аліну Севідову:
— Дівчинка завжди вирізнялася з-поміж інших своїх ровесників наполегливістю, старанністю, цілеспрямованістю. Маючи вольовий характер, завжди досягає поставленої мети. По життю вона оптимістка, легка у спілкуванні, ерудована. У класному колективі була старостою, дуже авторитетна, має хороші організаторські здібності, — із захопленням розповідає про випускницю Олена Іванівна. — Як учитель англійської мови можу сказати, що моя учениця добре оволоділа шкільну програму з англійської мови, вільно нею спілкується і постійно її відшліфовує, переглядаючи телепередачі англійською. А ще дівчинка брала участь у Всеукраїнському конкурсі з англійської мови «Грінвіч», де була відзначена Грамотою, — перелічує досягнення своєї учениці класний керівник і предметник Олена Іванівна. — Алінка має великий потенціал. Жаль, що останні роки, через коронавірус, а тепер і війну, більшість учнів шкіл навчаються он-лайн. Але, виявляється, і «дистанційка» може бути повноцінним та здоровим форматом освіти. А для тих, хто бажає вчитися, немає нічого забороненого і недосяжного. Я впевнена, що моя випускниця ще дасть про себе знати в хорошому розумінні, в неї все вийде, адже це — нове покоління дітей, якими Україна ще буде пишатися! Ніхто не має права посягати на дитячі мрії і забирати у них щасливе майбутнє».
На запитання, на кого б хотіла бути схожою чи кого вважає своїм прикладом для наслідування, Аліна відповіла, що в школі такою вважала вчительку інформатики і хімії Олену Володимирівну Севідову. «В Олені Володимирівні поєдналися найкращі риси доброти і людяності. З нею можна поспілкуватися на будь-які теми, в неї добре розвинене почуття гумору, вона — умілий учитель-предметник, — із захопленням розповідає учениця про свою вчительку. — Її уроки завжди були цікаві і змістовні. Особливо подобалися мені у формі гри, саме так найлегше запам’ятовувався новий матеріал. Хотілося б, аби таких учителів було побільше».
Як стало відомо з деяких джерел, нашій юній героїні подобаються жінки, які працюють на керівних посадах і які не поступаються чоловікам своїм вольовим характером і блискучим розумом. Можливо, на її вподобання вплинуло те, що її бабуся Лідія Іванівна Севідова свого часу багато років працювала директором школи, а сьогодні — староста у Добрянському старостаті. Дівчинка розуміє, як інколи нелегко буває жінці вирішувати виробничі чи господарчі питання суто чоловічого характеру. А ось одна зустріч з головою Великописарівської громади справили на дівчинку неабияке враження. Під час короткого з нею спілкування, Аліна для себе відзначила, що прикладом розумної і успішної ділової жінки сьогодні є Людмила Олександрівна Бірюкова.
А поки що Аліна має велику мрію — вступити на навчання в один із коледжів і здобути бажану професію, з якою вона вже остаточно визначилася. «Рідні підтримують мій вибір, і я їм за це дуже вдячна, — ділиться з нами співрозмовниця. — Вони вірять у мене. Єдине, що їх хвилює, — розлука зі мною, адже війна ще не завершилася, а я поїду з дому навчатися у місто».
Та ми віримо, що в житті Аліна Севідова обов’язково досягне бажаних висот, адже для цього в неї є все — бажання, наполегливість, старанність і підтримка рідних і близьких їй людей. Нехай мрії Алінки неодмінно здійсняться під мирним небом України.
Олена ТЯГЛЕНКО
