Релокована газета “Ворскла” про ВПО і для ВПО: Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі

Саме таку назву рядочками поезії Ліни Костенко мав творчий захід, у якому, крім усіх інших, взяли поети,які евакуювалися з Великописарівщини, що відбувся у Центрі культури і дозвілля Чернеччинської сільської ради, в середмісті Охтирки.


Великописарівці, учасники поетичного об’єднання «Джерело натхнення», нещодавно знову мали можливість зібратися разом, хоча й не в повному складі і не в звичному для них місці, як зазвичай, – Великописарівській публічній бібліотеці. На жаль, цей культурний заклад наразі зруйнований ворогом. Через небезпеку, у зв’язку з активними ворожих обстрілами прикордонної території Великописарівської громади, люди вимушені були шукати безпечніші місця. Багато земляків знайшли тимчасовий прихисток, зокрема, й в Охтирці. А коли переселенці вже хоч якось облаштувалися для тимчасового проживання, їхня творча душа знову забажала зустрітися й поспілкуватися. А березневий Всесвітній день поезії якраз і став нагодою для цього.
До творчих особистостей поетичного об’єднання «Джерела натхнення» приєдналися й майстри поетичного слова Кириківської, Охтирської та Чернеччинської громад.


Ведучі й організатори заходу, працівники Великописарівської бібліотеки, коротенько нагадали присутнім про історію започаткування Всесвітнього дня поезії.
Відрадно, що в такий складний час люди не забувають і про приємні моменти в житті, про людяність і щирість. Сьогодні кожен із вимушених переселенців потребує підтримки. Але віра в перемогу додає їм сил, вони тримаються і знаходять можливість радувати своїх шанувальників новими поетичними творами.


Гімн Великописарівської громади, що прозвучав перед початком заходу, підбадьорив поетів-переселенців, підняв їхній дух.


Цього дня однодумці згадали актуальні, співзвучні з сьогоденням поезії Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Василя Симоненка, Івана Франка, Василя Стуса, Дмитра Павличка, Ліни Костенко.
Ворог в українців, ще за часів Тараса Шевченка, залишився той самий – москалі, тож поезія видатного поета у часи війни з росією наразі звучить по-особливому. Вірші Кобзаря сьогодні надихають українців на боротьбу з окупантами.
У різні часи на літературному небосхилі з’явилися дві неординарні поетеси – Леся Українка і Ліна Костенко. Вони – митці різних віків, але їхні поезії об’єднує багато спільного, а найперше, це любов до рідної України.


Крім цього, учасники зустрічі не могли не згадали відомого українського поета, літературного критика, громадського діяча Дмитра Павличка, який був одним із авторів Акту проголошення незалежності України, і його відому на весь світ пісню «Два кольори», що стала народною.
Війна, на жаль, триває, і воєнна тематика сьогодні є актуальною. Одним із засобів боротьби проти ворога є влучне слово – зброя в руках кожного поета.


Дружню атмосферу, що панувала в залі, доповнювала поезія, що звучала з вуст непересічних особистостей, які поділилися власними доробками. Це – Вікторія Більська, Олександр Руденко, Раїса Скоморохіна, Володимир Гаманов, Галина Почерніна та інші. Про військові події останніх днів, що відбуваються на території Великописарівської громади, Тетяна Акименко висловилася у власній поезії. Пісня у виконанні Ірини Федотової і скрипічна композиція Ярослава Боярського також не залишили байдужими нікого з присутніх.


Сьогодні маємо можливість жити на нашій землі, тож цим зобов’язані нашим мужнім захисникам і захисницям, які боронять рідний край від ворога. Рядочки поезії, що прозвучали з вуст поетів цього дня, стали уособленням бажання всіх воїнів досягти головної мети – «щоб завжди було чисте небо на нашій стомленій землі».
Голова Великописарівської селищної ради Людмила Бірюкова, яка взяла участь у заході до Всесвітнього дня поезії, подарувала Тетяні Барченко та закладам культури Чернеччинської сільської ради збірки «Великописарівщина поетична», до яких увійшли кращі поезії самобутніх талановитих поетів із Великописарівщини.
Олена ТЯГЛЕНКО

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *