Так, саме добро, а не краса, як ми звикли чути у відомому вислові. Таку назву Олександр Кривогуз із Комишів обрав для своєї другої поетичної збірки. Під час її презентації автор наголосив: у наш непростий час особливо важливо не втрачати людяності, бути милосердними одне до одного і творити добро.
28 липня у Комишанському сільському будинку культури відбулася презентація збірки Олександра Єгоровича Кривогуза «Добро врятує світ».
Це вже друга книжка талановитого земляка. Його перша поетична збірка «Сповідь» вийшла 2017 року. Вона й нині не просто стоїть на книжкових полицях. Один із її примірників зберігається і в авторки цього матеріалу, а твори Олександра Кривогуза використовують під час підготовки заходів у місцевому будинку культури.
Здавалося, сама погода того дня вирішила перевірити організаторів і гостей на витримку. Спочатку сталося аварійне відключення електроенергії, а згодом почалася сильна злива.
Та українців у 2026 році відсутністю світла вже не зупинити. Не стала перешкодою і негода. Велика родина автора приїхала з Охтирки завчасно, а запрошені керівники установ і відділів громади, учасники літературно-мистецького об’єднання «Поетична світлиця» та шанувальники творчості Олександра Кривогуза дісталися до Комишів попри дощ.
— Сьогодні нас об’єднала книга. Книга, народжена серцем, зігріта любов’ю до рідної землі, до людей, до України. Книга, яка не просто відкриває сторінки — вона відкриває серця, — розпочала презентацію ведуча Еліна Кварта.
Про силу поетичного слова та життєвий шлях автора говорила художня керівниця Комишанського СБК, співведуча заходу Валентина Курило.
Вона нагадала, що Олександр Кривогуз — відмінник освіти України та СРСР, заслужений учитель України, громадський діяч і людина, яка багато років присвятила навчанню та вихованню дітей. Його поезія виросла не лише з любові до слова, а й із багаторічного спілкування з людьми, пережитого досвіду та небайдужості до долі рідного краю.
У новій збірці автор звертається до тем, які не втрачають значення за жодних обставин: любові до України та малої батьківщини, людяності, милосердя, пам’яті, родини й відповідальності людини за свої вчинки.
Окреме місце у книжці посідають твори про війну. У розділі «Війна над нами хижо свище» зібрано вірші, у яких болить доля України, її людей та майбутнє дітей.
У розділі «Іду дзвінким і чистим ранком» переплітаються любов до рідної землі й природи, вдячність за кожен прожитий день.
Вірші-присвяти представлені у розділах «Про вас ми пам’ять збережем» та «Зичимо здоров’я, миру та щастя». Не оминув автор своєю увагою і редакцію газети «Ворскла» — присвяту нашому часопису читачі знайдуть на 97-й сторінці збірки.
Є у книжці й гумор та сатира. Їм присвячено розділ із влучною назвою «Реп’яшки». Як зізнається Світлана Лебідь, ця назва особливо запала їй у душу: веселі вірші справді нагадують реп’яшки — міцно чіпляються до пам’яті й надовго в ній залишаються.
За переконанням Олександра Кривогуза, вірш має бути схожим на здорове серце — мати чіткий ритм, звучання і давати людині сили для життя. Саме таким він бачить справжнє поетичне слово: живим, щирим і здатним торкнутися читача.
— Тільки добро може дати світу гарантії і надію, — переконаний автор.
Глядачі тепло зустріли дві авторські пісні Олександра Кривогуза, які вже стали впізнаваними у Комишах та всій громаді. Це посвята рідному селу і Гімн Комишанської громади. Музику до обох творів написав Микола Бережний, він же став їх виконавцем. Відеокліпи на ці композиції доповнили програму презентації.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за Україну.
З виходом нової поетичної збірки Олександра Кривогуза привітали керівник ПСП «Комишанське» Володимир Зубко, голова Комишанської громади Сергій Павленко та начальниця відділу культури, туризму, молоді та спорту Лілія Хоменко.
Володимир Зубко говорив про значення людей, які своєю працею, словом і ставленням до земляків залишають помітний слід у житті села. Для Комишів, де шанують хліборобську працю, відповідальність і вірність рідній землі, поява книжки місцевого автора є подією, що заслуговує на повагу. Адже село живе не лише господарськими турботами: воно має свою історію, пам’ять і людей, здатних зберегти все це у слові.
Голова громади Сергій Павленко привітав Олександра Кривогуза з виходом другої збірки та подякував йому за любов до рідного села й громади. Він відзначив, що творчість земляків допомагає зберігати місцеву історію, передавати її наступним поколінням і підтримувати людей у непростий час.
Лілія Хоменко наголосила на важливості таких культурних подій для громади. За її словами, презентація книжки — це не лише знайомство з новими творами, а й нагода зібрати разом людей, які цінують українське слово, пам’ятають своїх земляків і підтримують місцеву творчість.
Особливо зворушливо було бачити у залі велику родину Олександра Єгоровича. Привітати його приїхали донька Світлана, син Олександр, онуки та правнуки. Вони вручили авторові квіти й разом із земляками розділили радість появи нової книжки, у якій залишиться частина історії їхньої родини.
Зі сцени звучали вірші Олександра Кривогуза у виконанні Світлани Лебідь, Світлани Мащенко, Еліни Кварти та Валентини Курило. Читав улюблені рядки зі своєї збірки і сам автор.
Музичні вітання підготували працівники культури громади Сергій Прилєпа, Валентина Курило та родинний дует Еліни й Анатолія Квартів.
Гості отримали з рук автора примірники нової збірки з дарчими написами. Для багатьох така книжка стане не просто виданням, а пам’яттю про зустріч із поетом і теплий вечір у Комишах.
Ще одним символом події став запашний український коровай, прикрашений калиною та барвінком. Спеціально до презентації його спекла малопавлівська майстриня Валентина Єдленко:
«На добро, на щастя ниви засіваються,
На добро, на щастя і пісні співаються.
На добро, на щастя коровай печеться,
На добро і щастя він людям роздається».
На завершення всі присутні скуштували по шматочку короваю, випеченого з урожаю 2026 року.
Під час зустрічі було перегорнуто лише кілька сторінок збірки «Добро врятує світ». Попереду в неї ще багато читачів. І кожен із них, напевно, знайде у цих віршах щось близьке саме для себе — віру, надію, любов, пам’ять або тиху розмову з власним серцем.
Минають роки, змінюються покоління, але написане слово залишається. У ньому зберігаються думки людини, її ставлення до рідної землі, сучасників і часу, в якому вона живе.
Нехай поезія Олександра Кривогуза знаходить своїх читачів, єднає покоління і нагадує просту істину: добро справді здатне змінювати світ.
Світлана ЛЕБІДЬ
Читайте також
