У день доставки газети «Ворскли» до Великої Писарівки, в селищі панувала незвична, (хтось із земляків сказав потім, що тривожна) тиша.
Лише догорав блокпост на в’їзді— обвуглені балки, розтрощені мішки з піском, і ще гарячий запах недавньої пожежі. Напередодні сюди влучив потужний дрон.
Яка мета цього удару?
Важко сказати. Блокпост давно не функціонував — більше року, як його залишили. Але чи варто шукати логіку в діях російських військових? Можливо, просто щоб нагадати про себе. Можливо, щоб знову налякати місцевих.
Та хіба їх ще злякаєш? Зовсім поруч із місцем удару, чоловік обкошував узбіччя мотокосою.
— Не страшно, що дрон знову прилетить? .
— А чого його боятися? Я ж нічого не почую через мотокосу, — відповів просто. І в цій відповіді — вся сутність наших людей.
Упертість жити. Робити своє. Косити траву, коли над головою ще може свиснути метал. Жити, коли хтось хоче, щоб ми боялися. Та попри всю стійкість і звичку до небезпеки, варто все ж берегтися. . Бо сьогодні наш найбільший обов’язок — дочекатися перемоги.
І відбудувати все, що спалене й зруйноване ворогом. Дивіться відео за
та підписуйтеся на наш ютуб-канал, щоб бачити більше.
