Староста Тарасівського старостату Великописарівської громади Сергій Зігунов розповів «Ворсклі» про те, як і чим живуть люди на ввіреній йому території.
Не все залежить від людини
Рік тому ми писали про амбітні плани Сергія Володимировича щодо озеленення Великописарівської громади. Починалося все дуже добре. Перспективи у Сергія Зігунова та його Зелених Янголів були великими. Але все зруйнувала погода, а точніше – природна стихія: одні саджанці туй – затопило дощами, інші – спекло сонцем.
Отже, всі намагання Сергій Володимировича перетворити територію на зелений рай, зійшли поки що нанівець. Це вкотре дає нам зрозуміти: від людини залежить не все.
— Цьогоріч повноцінного озеленення не вийшло, — розповідає староста. — Висадили лише з десяток саджанців туї та ялинки. Зробили невеличку локацію біля Будинку культури та старостату: висадили 2 штуки канадської коніки (це така туя з густими дрібними голочками). Побачимо, що з них виросте. Планували відкрити розсадник туй, але не вдалося. Спробуємо наступного року. Це — моя улюблена справа, тому як займався нею, так і займатимусь далі, незалежно від отриманого результату!
Ті, хто люблять землю
Зі слів Сергія Зігунова, попри те, що Тарасівка розташована за 10 км від кордону з країною-агресоркою, масової евакуації населення тут не спостерігається. Виїхали хіба що родини з дітьми. А так всі залишилися вдома.
— Село є село, люди виживають за рахунок домашнього господарства та городу, — каже Сергій Володимирович. – Той, хто любить землю, все одно в ній “копається”. Із землі й живуть. Здають молоко за ціною 11 грн літр, а також яйця, що по вівторках приїздить скуповувати жінка з міста. Це суттєва підтримка для місцевих мешканців, бо це — жива копійка.
Тарасівський староста наголошує на тому, що всі з нетерпінням чекають на перемогу і налаштовані відбудовувати та відновлювати старостат, а значить – громаду і в цілому Україну. А поки що займаються тим, що максимальнобезпеково можливе в умовах воєнного сьогодення під боком у ворога.
Оксана Ковальова
Фото з архіву “Ворскли”
