icon clock02.02.2026
icon eye552
Новини

Не обстрілами єдиними.

Серед білого плетіння лісу,

Поміж крижаних снігів,

Сонячний промінчик на узліссі,

Малював нам тишу мирних днів.

О, яке натхнення і завзятість,

І безпечність золотих тирад,

Це було з бажань людських все взято,

Мріями наповнений заряд.

Нам би, просто жити, – забагато?

Дітлахам дитинства – без тривог,

Від сусіда злісного – загати,

Ну а долю… вирішить хай Бог.

В зграйку сів промінчик на узліссі,

Вимір – час, для них, не зледенів,

І спинивсь на витертому флісі,

Певно, кольорами світ збіднів.

01.02.2026 р. Тетяна Надточій

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *