Інформаційна безпека
Найпотужніший фейк (неправдива інформація) народжується тоді, коли йде посилання на слова відомих авторитетних людей чи представників органів влади.
Вчергове довелося в цьому переконатися після появи на інформаційному полі повідомлень про тотальну евакуацію жителів з 5-кілометрової зони від кордону з росією.
Низка сайтів виклала інформацію: «Влада ухвалила рішення про евакуацію всіх жителів п’ятикілометрової зони в прикордонних із росією громадах Сумської області. Про це повідомив очільник Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх. Відповідне рішення ухвалила Рада оборони області після аналізу оперативної обстановки у прикордонні області. «Постійні артилерійські обстріли прикордонних громад, інтенсивність яких останнім часом суттєво збільшилась, руйнують інфраструктуру, об’єкти забезпечення життєдіяльності, приватні домівки. А головне — гинуть наші люди. Якщо загалом з січня по липень 2023 року від ворожих обстрілів загинули 35 цивільних осіб, то за останній місяць — 17 людей, з яких — одна дитина, були вбиті російськими військами у прикордонних громадах області», — сказав Артюх, слова якого наводить пресслужба ОВА.
Все, начебто, так. І слова такі очільник області казав, і дійсно гинуть люди.
І знову кинулися люди з прикордонних сіль за безцінь продавати свою худобу й виїжджати кудись зі своїх сіл, куди лише нещодавно повернулися. До речі, коли вперше евакуювалися, то за безцінь вже продавали домашню живність, а при поверненні знову втридорога викуповували свою ж худобу у деяких недобросовісних закупівельників, які скористалися людською розгубленістю й страхом перед ймовірним наступом ворога та примусовою евакуацією в будь-який момент.
І зарясніли соціальні мережі обуреними постами – навіть не жителів прикордоння, у яких часто немає доступу навіть до електрики, а не те, що до інтернету, – повідомленнями на кшталт та на штиб: від сумних — «куди можна їхати, якщо в мене тут господарство та город», до «викривальних» — «влада хоче загарбати наші землі, зробивши тут зону відчуження» і патріотичних — «потрібно з боку росії робити 5-кілометрову зону відчуження».
Але ж чи було насправді якесь підгрунтя про тотальну евакуацію населення з 5-кілометрової зони? Якщо повністю подивитися текст звернення голови обласної військової цивільної адміністрації Володимира Артюха на сайті Сумської ОВА, то там в останньому абзаці конкретно вказано: «Проводиться системна підготовча робота, щоб дати жителям прикордонних населених пунктів гідну альтернативу подалі від кордону у безпечних районах. Облаcна військова адміністрація готує розпорядження щодо евакуації людей із п’ятикілометрової зони від Державного кордону України. Всі плани, маршрути евакуації, алгоритми дій і взаємодії усіх служб, в першу чергу, місцевих органів влади та військових, відпрацьовані. Евакуація буде проводитись з відповідним прикриттям військових ЗСУ, аби не дати ворогу жодного шансу здійснити провокацію і наразити наших жителів на небезпеку»…
Але
«… Евакуація розпочнеться тільки після того, як кожній родині, кожному жителю прикордоння буде роз’яснено їхні права, забезпечені необхідні засоби і ресурси, а також після того, як кожна родина у прикордонних населених пунктах буде готова до переміщення».
Тобто, якщо ти не готовий до переміщення, ніхто насильно евакуюватися не примусить. То вже на розсуд самих жителів прикордоння.
Після чисельних трактувань звернення голови Сумської ОВА про евакуацію, Володимиру Артюху довелося виступити з уточненнями: «Я хочу наголосити, що екстреної і примусової евакуації не буде. Евакуація розпочнеться в плановому порядку, після того, як громадяни приймуть рішення. Якщо людина відмовляється від евакуації, пише заяву про відмову. Решта громадян, які погоджуються евакуюватись, будуть переміщені у безпечні місця».
На жаль, самі того не усвідомлюючи, навіть відомі інформаційні канали поширили неповну інформацію із заяви голови Сумської ОВА і тим самим створили фейк, який підхопили навіть російські ЗМІ. Про примусову евакуацію громадян говорили не лише інформаційні російські канали, а навіть музичне «Радіо Маруся», яке чудово чути у прикордонних селах Великописарівської громади.
Таку ситуацію, коли фейки породжують ті, хто сам має стояти на сторожі інформаційної безпеки, редакція газети «Ворскла» попросила прокоментувати доцентку кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, медіаекспертку Інституту демократії імені Пилипа Орлика Аллу Федорину.
— Справді, маємо виразний приклад народження фейку та відповідні етапи цього. Які саме?
Не досить чітко сформульоване повідомлення першоджерела. Так, ніби правильно все сказав голова адміністрації! І якщо прослухати його виступ повністю, стає зрозумілим, який процес передбачається та як відбуватиметься. Проте проголошений текст не враховує ефекту, що виникне після надання інформації. Апріорі таке повідомлення містить у собі конфлікт, навіть якби воно було складене ідеально. Адже зачіпаються інтереси багатьох, неминуче виникнуть запитання; хтось, як заведено, почує, хтось не почує, а хтось захоче перекрутити і налякати. Тому продуманість подання такого повідомлення, у даному разі — правильно зроблених акцентів, має важливе значення. Та й загалом у подібних випадках потрібно не «повідомити», а провести продуману інформаційно-просвітницьку кампанію: скажімо, спочатку роз’яснити суть питання з місцевим самоврядуванням і громадськими активістами на місцях; створити «гарячу лінію», де можна отримувати відповіді на запитання; показати/розказати, куди ж будуть евакуйовані люди — ну хоч один приклад! — хай не називаючи адрес, але ж покажіть той будиночок, куди переселять мене, мою родину та мою собаку…
Ви скажете: війна, які кампанії!? Але вже щонайменше кілька тижнів ця тема мусується і деформується в переказах, то хіба люди прикордоння не варті того, аби їм все ж пояснили суть речей?
Загалом бачимо досить звичну для влади всіх часів і всіх політичних відтінків здатність видавати як довершений факт якісь плани, навіть задуми. Так, вони можуть і не здійснитися, але ж сьогодні влада надає інформацію — отже, діє! І вже в такому підході закладено маніпуляційний механізм, який спрацював і в цьому разі.
Другий етап — поширення повідомлення в медіа. Про їхню відповідальність не йдеться! Мовляв, ми акценти не розставляємо і не прогнозуємо наслідків, головне — вразити, приголомшити, «прозвучати». Хай навіть спотворити! Між тим, урізана подача матеріалу, вирваність шматка з контексту, перекручування — відомі прийоми не інформування, а саме дезінформування. Часом порушуються елементарні правила створення інформаційного повідомлення. То на кого ж ми працюємо, любі колеги? — виникає неминуче запитання.
І врешті — споживач. Люди отримують інформацію й на емоційній хвилі починають реагувати словами чи діями. Не перевіряючи, не шукаючи першоджерела, не звертаючись до компетентних осіб… Тим більше, справді, це ж сказав посадовець, відповідальний за те, що відбувається з тобою зокрема. На жаль, не відповідальний за те, як саме доноситься інформація.
Ніби мало нас дурили, ми продовжуємо вірити тому, що ось пролунало. І не замислюємося, скільки на цьому шляху повідомлення до наших очей/вух є посередників, часто, на жаль, недобросовісних.
Тож варто ПЕРЕВІРЯТИ ВСЕ. Мені здається, у місцевих громадах можна знайти людину, навчену перевіряти інформацію й створювати оперативне реагування на резонансні повідомлення: пояснювати людям, що ж їм слід знати, відлущуючи корисне від медійних заморочок.
Підготував
Олексій ПАСЮГА
