“У центрі Охтирки триває ремонт пам’ятника Герою України Олексію Бересту – командиру штурмової групи, що встановила червоний прапор над Рейхстагом у квітні 1945 року.
Монумент, відкритий у 2005 році, майже 20 років стояв без змін. Ремонтні роботи, що включають благоустрій прилеглої території та оновлення самого пам’ятника, проводяться згідно із закупівлею, опублікованою на Prozorro. Однак несподіваним для громади стало те, що частиною «поточного ремонту» стала і нова кольорова розмальовка монумента. От вона й викликала хвилю критики у соцмережах.
Після шквалу коментарів з боку мешканців громади міська рада оперативно відреагувала – пам’ятник перефарбували. Тепер він має класичний бронзовий вигляд і знову відповідає статусу героя, а не виглядає наче декоративна іграшка, як зауважували жителі міста».
(Повідомлення на сайті «Охтирський портал» від 27.06. 2025 року).
— Це знущання чи креатив? — запитує пані Ірина Шор, адміністраторка сайту.
— Це знущання. Тут і зараз. Знущання над естетикою і здоровим глуздом водночас. У той час як люди переважно заклопотані своїм. Війна. Загрози. Нічні атаки… немає дієвих депутатів, громадських організацій, ЗМІ. Отже, можна робити що заманеться? От просто вийти у саме середмістя і відверто зневажити громаду? І нічого? Це ж не найгірше, що може статися з кожним із нас щомиті?, — коментує Анна Протасова, охтирська журналістка. Це не просто розмальовка скульптури на своєму подвір’ї, це знущання, ганьба і непрофесіоналізм замовників і виконавців.
Питання – хто дав розпорядження?
Спочатку охтирчці вирішили, що це справа рук Ігоря Шевченка, автора міських муралів. А потім із неофіційних джерел повідомили, що це ремонтник запропонував пофарбувати Героя, мовляв «буде красіво». Красіво не стало.
Містяни, хто встиг побачити це неподобство, перелякалися: «схоже було на СМЕРШівця».
Ситуація обурила громаду. У соцмережах, на вулицях, на кухнях, скрізь.
І Берест знову став золотобронзовим.
Чому так відбувається у нашому місті? І це ж не вперше. У 2023 році розмалювали погруддя Шевченку на території відділку поліції. Думка громади тоді розділилася: комусь подобалося, а комусь ні. Автор погруддя — Михайло Новосельський. І вдова архітектора могла подати заяву до суду щодо авторського права. Та вона не стала цього робити. Пані Новосельська просто звернулася до керівникцтва поліції, чому вони дозволили це зробити? Була отримана відповідь що погруддя потрібно було обновити. Запропонував повернути в попередній вигляд, «але людям подобається й розмальований». Людмила Олексіївна зверталася за роз’ясненнями і до міського голови П.П.Кузьменка. Відповідь була така: «То приватна територія, що хочуть, те й роблять».
РОЛЬ ПАМ’ЯТНИКІВ
У ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ МІСТА
Отже, невиправлені помилки повторюються, як і невивчені сторінки історії. Пам’ятники, пам’ятні знаки, монументи й барельєфи пов’язують минуле і сьогодення. І поки вони є, історичні постаті живуть у нашій пам’яті. Створення пам’ятника – це ж довгий творчий процес: ідея, роздуми, робота художника, скульптора, конкурс, затвердження, вибір місця, установка… Ревізія, реконструкція, оновлення можуть змінити акценти. Роль пам’ятників у суспільстві це показник свідомості й ідентичності. А пам’ятники в центрі міста відіграють надзвичайно важливу роль в організації публічного простору, вони створюють образ міста і служать орієнтирами. І в нашому центрі декілька орієнтирів. Ми збираємося біля Шевченка, зустрічаємося біля Багряного, зупиняємося біля князя Святослава і вшановуємо наших захисників біля Козака… Оце пишу і думаю, не дай Бог, доберуться й до них. І не я одна за це хвилююся, а всі свідомі охтирчани.
Взагалі, із пам’ятниками і муралами у нас цікава історія. Вони можуть несподівано з’явитися серед міста й деінде. Так у центрі з’явилася рука з дитиною, якісь молодята у сквері обабіч Покровського собору, мавпи у міському парку і поруч із «Рекламним кварталом», прикордонник малогабаритний, Святослав не величний… Мурали від ШевАрт — суцільні дівчата, квіти, діти… Який зміст вони несуть громаді? «Покажіть нам красиве», а як же щодо формування свідомості й ідентичності? Можливо тому людям подобається ширпотреб, шароварщина, «совок»? І як визначив художник Протасов перефарбування Береста є актом вандалізму, то перший подібний акт відбувся на території поліції. А їм все одно. Культура має значення, а надто її рівень.
КОМЕНТАРІ ОХТИРЦІВ
— Раніше такого не було. Що ж це за команда така? Все на самотьок, все на пакость…», — говорить мешканець міста І. Мандрика.
А колишній районний архітектор Григорій Комісаров згадує:
— Містобудівна архітектура повинна була розглянути ескіз постаменту, пам’ятника…, прийняти рішення, винести на узгодження виконавчої ради… (знову певний процес). Я не розумію, що зараз відбувається. Довкола пам’ятника Бересту була чиста, доглянута територія. Сам пам’ятник не потребував аж такої реконструкції. Коли я побачив це неподобство, в мене аж мороз по шкірі пройняв, наче опудало на городі, якась потвора… Добре хоч повернули первозданний вигляд, хоча постамент змінили. І це порушення архітектурних норм і правил.
ВІДПОВІДІ ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ
За роз’ясненнями звернулися до службовців, які відповідають за культуру й архітектуру міста, тобто за обличчя Охтирки, її історичного центру.
Михайло Ковальов, головний архітектор міста:
— Я пам’ятниками не займаюсь, це мабуть більше вам відділ культури та туризму скаже.
Любов Бобарикіна, заввідділом культури та туризму:
— Відділ моніторить стан пам’яток, що занесені до державного реєстру пам’яток історії та культури. Цей пам’ятник такого статусу не має. Ремонт замовляло управління капітального будівництва. Наскільки мені відомо, підрядник проявив ініціативу, що після зауважень виправив.
Ну добре, що виправив. Добре, що думка громади була почута. Але чому так відбувається? Питання залишається відкритим.
Людмили Міщенко, директорка Охтирського краєзнавчого музею наразі перебуває на міжнародній конференції «Стійкість. Майбутнє. Культура у відновленні України», розповідає про місто-герой Охтирку, ділиться досвідом, що набули від війни рф проти України. Це, безсумнівно, добре і корисно. Сподіваємося, що колись наш музей відремонтують і осучаснять. І РБК відродиться.
Дуже цікаво коли дійде черга до руїн міськради та приватного універмагу? Відновленням Охтирки повинні займатися фахівці. Не так давно був розроблений проєкт «Урбан-візія»… Там Охтирка в майбутньому. Обличчя міста-героя повинно виглядати героїчно, велично та культурно. Чи не так?
Валерія Бакуліна
