Село Яблучне, розташоване в мальовничому куточку Охтирщини, колись було найбільшим селом району з населенням понад 1100 осіб. Нині тут зареєстровано близько 700 мешканців, серед яких 102 дитини. І це — без урахування внутрішньо переміщених осіб.
Попри воєнне сьогодення та життя у прикордонні Сумщини, культурне життя у селі не зникає. Навпаки — люди намагаються триматися за нього ще сильніше. Про те, як працює будинок культури у Яблучному, як зберігаються українські традиції та чим живе громада під час війни, розповіла директорка закладу Катерина Бурлака.
Катерина Бурлака народилася і виросла у Яблучному. Після школи навчалася у Сумському технікумі роздрібної торгівлі та товаразнавства. Здавалося б, майбутнє мало бути пов’язане з торгівлею.
Ще школяркою вона із задоволенням відвідувала гуртки при місцевому будинку культури, однак тоді навіть не думала, що сцена стане справою її життя.
Після навчання жінка працювала у сільмазі, згодом — землеупорядником. Але душа все одно тягнулася до творчості.
— Щось не пішла в мене торгівля, — усміхається Катерина Василівна. — А у вільний час ми всією сім’єю ходили до будинку культури, займалися художньою самодіяльністю, брали участь у концертах. Сцена — це моє!
Справжній поворот у житті стався у 2006 році. Тоді жінка перебувала на обліку в центрі зайнятості, і її направили допомагати з ремонтом будинку культури.
Саме того будинку культури, де вона колись співала, репетирувала і проводила вечори.
— Після ремонту мені запропонували 0,25 ставки прибиральниці. І я одразу погодилася! — згадує вона.
Для когось це могла бути звичайна технічна робота. Але для Катерини — шанс бути ближче до сцени.
Вона вмикала апаратуру, допомагала записувати диски для виступів, поступово занурювалася у творчу роботу.
— Я була такою щасливою! — каже співрозмовниця.
Згодом Катерині Бурлаці довірили проводити заходи вже як ведучій. Вона виходила на сцену з мікрофоном, а не з прибиральним інвентарем.
У такому технічно-творчому режимі жінка працювала до 2014 року. А вже у 2015-му стала художнім керівником Яблучненського будинку культури.
У 2025 році попередня керівниця закладу Надія Сиротенко пішла на заслужений відпочинок, і Катерина Бурлака стала виконувачкою обов’язків директора.
13 січня 2026 року вона офіційно очолила будинок культури.
— Відповідальності стало значно більше, — говорить жінка. — Завгоспа немає, тому з багатьох господарських питань допомагає старостат.
Сьогодні будинок культури у Яблучному працює в умовах війни та постійної небезпеки. Через ситуацію з безпекою вся гурткова робота переведена в онлайн-формат.
Втім, творчість не зупинилася.
У закладі діють шість клубних формувань:
Особливо пишаються у Яблучному жіночим колективом «Сузір’я».
До його складу входять шість учасниць віком від 49 до 58 років. Колектив виконує пісні акапельно та під фонограму.
— Баяніста у нас немає, але ми все одно співаємо, — каже Катерина Бурлака.
Будинок культури у Яблучному став не лише творчим, а й волонтерським осередком.
Тут місцеві мешканці плетуть маскувальні сітки для українських військових.
— Нав’язуємо основи, потім заплітаємо, — розповідає директорка.
Також працівники закладу допомагають із благоустроєм села — прибирають території, підтримують порядок та чистоту.
Попри дистанційний формат, працівники будинку культури продовжують організовувати тематичні заходи та творчі акції.
До Дня матері у Яблучному вшанували багатодітних матерів, які отримали звання «Мати-героїня».
Серед них — Раїса Червона, яка самостійно виховала п’ятьох дітей та дала їм вищу освіту.
Також у селі шанують Валентину Будник і Любов Олефіренко — жінок, чиї великі родини стали справжнім прикладом любові, праці та родинної єдності.
Не менш душевно у Яблучному відзначили і День вишиванки.
Працівники будинку культури написали:
«Вишиванка — мов мамина пісня, ніжна, щира, кольорова. У вишиванці — сила роду, тепло материнських рук і любов до рідної землі».
До свята колектив «Сузір’я» записав музичне привітання та пісню для жителів громади.
Особливе місце у роботі будинку культури займають патріотичні заходи.
До Дня Героїв України у Яблучному вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за свободу держави.
— Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них у наших серцях, — наголошують працівники культури.
У Яблучненського будинку культури — чимало творчих планів та ідей. І реалізовувати їх допомагає підтримка місцевої влади та Кириківської громади.
За кошти громади для закладу придбали кольоровий принтер, а також виділили фінансування на матеріали для облаштування навісу над центральним входом.
У закладі переконані: культура в прикордонні потрібна людям не менше, ніж хліб чи світло. Бо саме вона допомагає зберігати людяність, пам’ять і віру в майбутнє.
І дуже хочеться вірити, що ще не раз у Яблучному лунатимуть пісні під квітучими яблунями.
Оксана Ковальова
Матеріал Оксани Ковальової у повному обсязі читайте в друкованому випуску газети «Ворскла» та її PDF-версії.
Передплатити газету або замовити PDF-випуск можна за телефоном: 066 717 28 98 або написавши на електронну адресу: vorskla1930@ukr.net.
Читайте також
