Ранок 6 червня видався не тільки сонячним, а й по-журналістському активним. За сприяння колег із «Маяка» та особисто її редактора Тетяни Лучинської, стартував наш День журналіста у Богодухові Харківської області!
Провели там День передплатника, і скажу вам щиро: душа зраділа. Бо передплачують не тільки «Маяк», а й нашу «Ворсклу». Щоправда, поки що лише наші земляки — внутрішньо переміщені особи. Але недалеко той час, коли і жителі всієї Слобожанщини, в тому числі і Старобільська, тягнутимуться до якісного, перевіреного слова “Ворскли”.
Було ж таке — зовсім недавно! Люди передплачували по три-чотири газети: районку, обласну, республіканську і ще якусь «до кави».
Дякуємо пані Ірині, нашій богодухівській землячці з Великої Писарівки за гостинці до святкового столу. Іра вручила їх під час Дня передплатника з найкращими побажаннями.
Завершили передплатну акцію у кафе, де колеги з «Маяка» вирішили відзначити успіх кампанії. Дуже приємно, що все було «на ура» — смачно, щиро і, як з’ясувалося пізніше, ще й безкоштовно для мене. Щоправда, ця думка чомусь наздогнала вже в дорозі, коли думка била спочатку в голову, а потім в серце: «А хто ж заплатив?» Підозрюю, що маяківці. Дякую вам, друзі!
Богодухів подарував ще один сюрприз — побачення з подругою всього життя Любою Сорокопуд. Домовилися з нею про зустріч однокласників 1985 року випуску Великописарівської школи. Скільки це минуло?! Ого, вже років 25 -30? З’ясуємо на зустрічі.
А вже в Охтирці на рідній Сумщині, чекала приємна несподіванка — бандероль від знаного журналіста і письменника Павла Куща. У ній — його нова книжка для редакції і ще дві — для бібліотеки (або навпаки). З дарчими підписами. Павле, друже, щиро дякую.
А завершився цей насичений день на Полтавщині. Там довелося здійснити важливу журналістську спецоперацію — визволення колеги з тенет санаторного режиму. Тепер колежанка удома, на повноцінному харчуванні, з газетою під рукою. І знову разом із нами — в строю!
І це ж лише перший день святкування Дня Журналіста.
Дякую всім за щирі вітання на адресу «Ворскли» та її колективу. Без вас, друзі, не було б ні газет, ні журналістських днів. А далі — буде. І не менш цікаво. Може навіть завтра.
