В Україні волонтерський рух розпочався у 1990-х роках минулого століття. Волонтер – у перекладі з англійської означає добровільний помічник. Це ті люди, які безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога, яка є надзвичайно важливою в умовах воєнного часу. 10 років тому, коли росія вторглася на українську територію, тисячі українців ставали добровільними помічниками для української армії. Країну треба було рятувати. В час повномасштабної війни волонтером став майже кожен українець. Охтирка і Охтирщина сьогодні – це великий волонтерський мурашник, як, власне, і вся Україна. До вашої уваги декілька волонтерських історій.
РОДИНА ЛИСЕНКО
«Живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя», – ці слова були девізом життя Володимира Лисенка, нашого захисника. Він загинув у перший день війни, захищаючи рідне місто. Володимир Іванович був активним волонтером впродовж свого земного життя. Із перших днів війни, ще у 2014-ому разом із дружиною організували допомогу охтирським військовим і так впродовж 10 років. Володимир Лисенко загинув, але справа волонтерства не припинилася, навпаки, збільшилася, бо нині її продовжує вся його родина: Мирослава організовує весь процес допомоги нашим ЗСУ на різних напрямках. Її команда плете сітки, робить окопні свічки, в’яжуть шкарпетки, готують сухпайки, шиють адаптивний одяг, збирають ковдри, грілки і все, все. все…, що потрібно, що попросили наші захисники, і відчайдушна Мирослава разом із помічницями везуть замовлення куди треба. Донька Ганна відповідає за смаколики, випічку, Інна – за ремонт і доставку техніки. А наймолодший Іван складає дрони. Напередодні Дня волонтера до Охтирки завітав заступник командира Сухопутних військ ЗСУ генерал-майор Олександр Нестеренко. І вручив нагороди за активну допомогу Мирославі Лисенко, Інні Лисенко, Любові Сергієнко, Михайлу Мельнику. Це заслужені нагороди. А за ними стоїть команда волонтерів, бійців невидимого фронту. «Ми не маємо права розслаблятися, бо війна ще не закінчилася. Відкриваємо новий збір. Нашим захисникам потрібно…», – постійні заклики на сторінках соцмереж від пані Мирослави.
ВОЛОДИМИР ГУБАРЕНКО
Благодійні вуличні концерти вже стали звичним явищем для Охтирки. «Люди не будьте байдужими…», – лунає містом голос Володимира Губаренка. Він повідомляє про потреби для захисників, родом із Охтирщини, розповідає героїчні історії, просить про допомогу і нагадує всім нам, що не можна стояти осторонь, коли батьківщина у вогні. Володимр Губаренко, керівник аматорського колективу «Струни серця» Чернеччинської громади. І в його концертах співають його колєжанки Ірина Федотова, Віра Лук’янець. До них доєднуються і юні артисти, вихованці Лариси Крошки. Навіть сам Артем Котенко, переможець дитячого «Євробачення -2024». На столі – скринька для збору коштів на потреби ЗСУ. Так пан Губаренко «наспівав» на мільйон гривень. Це вклад кожного небайдужого мешканця Охтирки, Лебедина, Тростянця, Котельви та інших громад, де проходили благодійні концерти від Губаренка.
АНДРІЙ МІЦАЙ
Його зброя – бандура. Його творчість – це голос підтримки фронту. Андрій Міцай – артист Національної заслуженої капели бандуристів імені Георгія Майбороди. Капела дає благодійні концерти по всій Європі. Вони – українські амбасадори культури і одночасно волонтери. І гордість Охтирки Андрій Міцай разом з ними. В певний момент Андрій зрозумів, що хоче більше допомагати наближати нашу Перемогу. І у свою відпустку, в Охтирці, влітку 2023-го влаштував сольний благодійний концерт, який вперше відбувся у МЦКіД «Кнєжа», потім у Спасо-Преображенському соборі Охтирки. І він не зупиняється у своєму волонтерському шляху. За цей період Андрій провів 30 благодійних концертів не тільки в Сумщині, а і в інших куточках України: у Києві і Київщині, Чернігівщині,, Чернівеччині, Полтавщині та Івано-Франківщині. За 2024-й рік було зібрано 148, 323 грн. Ці кошти були направлені на допомогу волонтерським осередкам для придбання спанбонду для плетіння сіток, у госпіталі на придбання медикаментів, для потреб ЗСУ – на ремонт авто, закупівлі дронів, генераторів, Це все допомога для 93 ОМБр «Холодний Яр», 66 ОМБр, ССО 40 ОМБр. Завдяки волонтерству відбувається єднання українців усього світу. На Андрія «вийшли» українці-діаспоряни під час турне капели бандуристів в Іспанії. У місті Памплона Андрій давав інтерв’ю журналістці Дарині із місцевого волонтерського осередку «Крила України», згадуючи про своє рідне місто-герой Охтирку. На Івано-Франківщині виступав разом із Русланою Лісовою та її донькою Регіною. У проекті на майбутній рік заплановані благодійні концерти за кордоном: у Франції та Німеччині. Найближчим часом Андрій Міцай у складі капели бандуристів готується до різдвяного турне Європою. Це знову благодійні концерти для допомоги ЗСУ.«Ми не маємо права здаватися, адже ми нація, в жилах якої тече кров наших предків козаків», – наголошує Андрій, волонтер, артист, культурний амбасадор Охтирки і всієї України.
ВОЛОНТЕРИ НЕВИДИМОГО ФРОНТУ
Стою на автобусній зупинці. Знайомі жіночки гомонять між собою, діляться своїми новинами. Одна з них їде плести сітки у «Славну», друга везе торбу стрічок у міську бібліотеку, там теж плетуть сітки третій рік поспіль, і в школах плетуть, і вдома теж. У маршрутці чую розмови теж про сітки, і про заготовку сухпайків. Я і мої подруги теж плетемо сітки, і в’яжемо шкарпетки. Приходять місцеві бабусі і просять, щоб їм дали якусь роботу, наприклад, нарізати смужки для сіток. А бувають і такі, що запитують: «А вам щось платять?». Ні, не платять. Ми, всі волонтери, розуміємо, що треба допомагати, хоча б чимось, нашим захисникам. І кожен волонтер робить те, що в його силах, те, що вміє, що може. Найбільша ціна – це життя наше і наших захисників. Неспроста День волонтера перетікає у День ЗСУ.
Охтирщина сьогодні – це великий волонтерський мурашник. Всі волонтери пов’язані між собою: хтось збирає кошти, хтось донатить, інші плетуть сітки, роблять окопні свічки, в’яжуть шкарпетки, готують сухпайки, шиють адаптивний одяг, збирають ковдри, грілки, печуть пиріжки і сушать енергетичні батончики, ремонтують техніку, і роблять все, що потрібно для наших захисників, а ще допомагають переселенцям, турбуються про старого сусіда, безпритульних тварин, допомагають по ремонту пошкодженого житла, доглядають за пам’ятниками… Хотілося б усіх назвати поіменно, та не вистачить місця в номері, вибачте. Вітаємо усіх добровільних помічників із Днем Волонтерів!
Валерія Бакуліна.
