Навіщо сьогодні плетуть маскувальні сітки? На жаль, є люди, які цього щиро не розуміють. Багато хто цікавиться, кому це потрібно? Мовляв, що ті сітки дають, ворог і так побачить те, що йому потрібно, що це марна трата часу і таке інше.
На жаль, не всі розуміють, що тим часом наші мужні захисники ЗСУ під цими сітками мають більший шанс на збереження життя чи техніки чи інших важливих об’єктів.
Взагалі ті, хто вважає плетіння сіток марною працею, звичайно, не мають відношення ні до сіток, ні до фронту. Вони просто зібралися, щоб працювати на перемогу, а подарувала цю ідею газета “Ворскла”, що свого часу звернулася із закликом до земляків з проханням допомогти воїнам. Про це нам сказала один з лідерів “павучків” Любов Чуприна. Говорить, що прочитали газету з подругами й наступного дня вже почали вчитися плести сітки.
Як говорять військові, сітки їм потрібні завжди і багато. І їх постійно не вистачає. Хоча б тому, що довжина фронту, зокрема Сумської області, обчислюється у більш ніж пів тисячі кілометрів, а це окопи, небезпечні «переходи», вогневі точки, пункти спостереження, техніка, запасні позиції, батальйони, бригади і багато інших підрозділів. Це місця, де згрупована техніка з озброєнням, де знаходиться забезпечення та інше.
Щоб люди розуміли: маскувальна сітка — це життя. За рахунок цього ворог не бачить конкретно, що відбувається в даний момент, навіть якщо чітко знає місце перебування. Стріляють там, де чітко є куди і по кому стріляти.
Сітка дозволяє маневрувати і перегруповуватися так, що ворог може тільки припускати, де саме зараз перебувають чи БМП чи мінометний взвод.
Військові пояснюють, що сітка дає можливість переміщатися по позиціях і між позиціями, зі значно меншим ризиком потрапити під снайперський вогонь. Снайпер стріляє тільки по тому, що бачить.
Навіть якщо безпілотний літаючий апарат (БПЛА) розпізнає сітку, він бачить не всю конфігурацію позицій і зовсім не знає, що там є в даний момент. А хороша сітка, правильно пов’язана і розумно встановлена, робить невидимою позицію надовго.
Сітка потрібна скрізь. Тому все, що можна маскувати, має бути замасковано. Останнім часом кожен має знати, що позиції, що знаходяться глибше в тил і на яких є пункти командування, важливі об’єкти, техніка, необхідно маскувати не менш ретельно. Артилерійські удари по ним наносять постійно.
Тож шановні земляки, коли вас просять прийти допомогти плести сітки, не відмовляйтеся. Не жалійте власного часу, попрацюйте пару годин. Пам’ятайте, що ви збережете чиєсь життя, адже наші мужні воїни нас теж щодня оберігають. Маскувальна сітка потрібна весь час.
Доводилося чути таке: «Скільки можна її плести?». Але ж сітки мають властивість зношуватися, за будь-якої погоди чи вітру, знищуватися під час обстрілів і при пожежах. І коли ви запитаєте у військових, що саме їм потрібно, пам’ятайте, що першим вони попросять сітку — вона ніколи не буде зайвою.
Маскувальна сітка має бути міцною, щільного плетіння, правильного візерунка і забарвлення. Її основна функція — замаскувати об’єкт із навколишньою місцевістю.
Хочеться похвалити всіх «павучків», наших земляків, які долучаються до такої важливої справи! Ви — молодці. Багато працівників різних установ і організацій, безробітні, навіть діти — всі вони роблять добру справу, вносять малесеньку часточку у наближення перемоги.
Із самого початку війни багато жінок і чоловіків лише починали вчитися плести сітки. Бувало, не виходило, можливо, спочатку було непрофесійно, але кожен старався. Допомагали одне-одному, роз’яснювали. Свій майстер-клас з плетіння сіток показала всім Любов Нечвоглод, яка сама вчилася у майстринь із соціальних мереж. Для цього Любов Вікторівна знаходила спеціальні синтетичні нитки, з яких робила основу для сіток. Вдома вони разом із донькою, обсновуючи кімнату, ретельно тренувалися. А вже потім приносили заготовку до приміщення, в якому роботу продовжували вже інші учасники.
Поступово, переймаючи досвід у професійних «павучків» — на міцну синтетичну сітку нав’язували стрічки або клапті тканини в певному порядку і поєднанні кольорів. І все це вручну. Тепер робити основу для сіток навчилися й інші учасники цієї потрібної справи.
Але ж хочу зазначити, що, перш ніж ці клапті нав’язувати, їх потрібно десь узяти. Їх заготовляють зарані, щоб на наступний день для «павучків» була вже робота. Часто за день дехто так натирав руки ножицями, що рани не встигали загоюватися. Але то не біда, адже результат роботи був того вартий.
Сьогодні виникла нагальна потреба у тканині для сіток, кольору хакі і коричневого. Тож велике прохання до всіх небайдужих: пошукайте у старих скринях чи торбах, на горищах чи у сараях непотрібні речі відповідних кольорів. Упевнена, що якщо старі речі пролежали без потреби пару років, то вони вам уже не знадобляться ніколи, а для військових це буде великою поміччю. Давайте хоч якось їм допоможемо, чим зможемо. Не ігноруйте проханням. Повірте, усі сітки знайдуть своє застосування. Щоб купувати їх, на це потрібні немалі гроші, а їх просто не вистачає. Волонтерська робота коштує зусиль, але не коштує грошей. Ось тому і плетуть сітки, не зупиняючись, тисячі людей в Україні, тому що війна не закінчилася. Знайте, що наші захисники ЗСУ цінують вашу роботу, бо, завдяки тисячам «павучків», які плетуть «павутину» по всій країні, буде врятовано чиєсь життя.
Низький уклін усім, хто долучається до важливої справи й не нарікає на те, що витрачає марно час, чи дивиться на тих, хто не прийшов чи комусь це байдуже. Кожен війну переносить по-своєму. І це нормально. І вчинки кожного — то на його совісті. І якщо не хочете плести сітку — купіть самі і відправте на фронт. Вважаєте щось більш потрібним, ніж сітки, то добре, передайте те, що потрібніше. Допоможіть військовим у будь-який спосіб. Так, як вважаєте за потрібне. Якщо ж не вважаєте за потрібне взагалі, тоді не заважайте допомагати іншим своїми порожніми розмовами.
Шановні земляки, якщо у вас вдома є старі речі потрібного кольору, приносьте терміново в адмінбудівлю, що у Великій Писарівці.
Олена Тягленко
