Упродовж останніх майже двох місяців жителів Охтирки практично перестав турбувати пронизливий гуркіт мотоциклів та автівок без шумопоглиначів, а віднедавна — ще й гучна музика, яку інколи можна було почути із закладів ресторанного господарства у вечірній час навіть за кілометр від них. Що ж сталося у місті-герої, яке знаходиться за декілька десятків кілометрів від кордону з країною-агресором і до якого дістатися дрону-камікадзе «Shahed», звук якого нагадує гуркіт згаданих транспортних засобів, багато часу не треба? Невже у декого з його жителів нарешті проснулася свідомість?
Аж ніяк. Трапилося таке відразу ж після прийняття відповідних рішень виконавчим комітетом міської ради. Першим із них — 20 липня, на території Охтирської міської територіальної громади було заборонено з 20 до 08 години наступного дня, а в осінньо-зимовий період (з 1 жовтня до 1 травня) починаючи з 19 години «рух транспортних засобів, що використовують у своїй конструкції систему випуску відпрацьованих газів «прямотік», інші вихлопні системи, де відсутній шумопоглинач» (згодом доповнили це речення словами «які утворюють надмірний рівень шуму», а також роботу мотокос, бензопил, інших інструментів з двигунами внутрішнього згорання під час оголошення сигналу «Повітряна тривога».
Проте, на цьому в Охтирці не зупинились. 29 серпня виконком прийняв ще одне рішення – «Про додаткові обмеження щодо використання транспортних засобів (іншої техніки), проведення визначених масових заходів, використання піротехнічних виробів та інших джерел надмірного шумоутворення на період дії воєнного стану», яким увів ще декілька заборон. У години, що стосуються згаданих транспортних засобів, заборонили «трансляцію, відтворення аудіо – та відеопродукції розважального характеру з надмірним рівнем шуму у місцях загального користування, в транспортних засобах, на літніх майданчиках, у закладах ресторанного господарства тощо». Крім того, на період дії воєнного стану на території громади заборонили «проведення мото-, автофестів, влаштування інших видів групової їзди на мотоциклах, скутерах, мопедах, автомобілях». А ще жителям громади заборонено «використання будь-яких піротехнічних виробів, феєрверків тощо, які утворюють звуки, що схожі на звуки вибухів та/або за світловими ефектами нагадують полум’я (пожежу) тощо або у іншій спосіб створюють сприйняття людиною ситуацію загрозливою».
Отож, прийняття виконкомом Охтирської міської ради рішень, які, насправді, давно назріли, спрацювало. Хоча й викликало перше з них чимало критики як містян, так і тих, хто уже півтора роки, а то й значно більше спостерігає за Охтиркою і дає поради з-за кордону, хто завжди чимось незадоволений і шукає «скалку в чужому оці, не помічаючи колоди у своєму». І таке, на жаль, є недоброю традицією під час війни не тільки в Охтирці, коли слід об’єднуватися і спільно працювати на перемогу. Й інформаційний фронт не може бути винятком, адже ворог не спить, він усе бачить і чує, трапляється на жаль, що й очима й вухами наших громадян, читає в соцмережах, телеграм-каналах тощо.
Звичайно ж, Охтирка не є унікальною ні в надмірному гучному шумові (донедавна), ні в його забороні. Чимало великих громад, як то Київська чи Дніпровська, чи невеликих, як Гощанська селищна громада на Рівненщині, де прохання «Будь-ласка, допоможіть!» селищна рада отримала від дружини загиблого Героя, прийняли схожі заборони ще рік тому. Й мабуть, не варто пояснювати, чому саме це зробили органи місцевого самоврядування в багатьох містах і селах України. Можливо, й на державному рівні необхідно було щось зробити у цьому плані, хоча б на період воєнного стану?
Борис ЧИКАЛО
