Порожні магазини з побитими шибками у центрі Великої Писарівки та навколишніх селах уже стали звичною, але болючою картиною. Якісь із них випалені вщент, якісь стоять замкненими вже понад два роки. Вицвілі оголошення на дверях «Тимчасово не працюємо» давно втратили свій первинний зміст. Місцеві розуміють: значна частина цього бізнесу вже, можливо, ніколи не відкриється.
Релокація бізнесу з прикордонних громад у тилові міста Сумщини стала для багатьох підприємців єдиним способом зберегти власну справу. на практиці все значно складніше. Не всім вдається врятувати власний бізнес. Він може зазнати руйнувань ще вдома, а може потрапити під обстріл вже після евакуації. Російські ракети та дрони дістають до кожного куточку України. Тому поняття безпеки відносне.
Як великі підприємства, так і малий та мікробізнес сплачують податки до державного бюджету, значна частина якого сьогодні спрямовується на оборону країни. Та якщо великі підприємства зазвичай мають фінансові резерви чи зовнішню підтримку, то малий і особливо мікробізнес після пошкодження або руйнування майна часто опиняється у критичному становищі. З якими викликами доводиться стикатися такому бізнесу, чиї потужності були пошкоджені або повністю зруйновані? Вони можуть розраховувати на підтримку від держави чи лише на власні сили?
Ця проблема актуальна не лише для прикордоння Сумщини, а й для інших регіонів України, які потерпають від обстрілів. У цьому матеріалі ми розберемо, які види допомоги постраждалому бізнесу існують сьогодні, а також на конкретних прикладах покажемо, як підприємці намагаються відновити свою справу та що найчастіше заважає їм це зробити.
Статистика
Інструменти для порятунку існують: від державних компенсацій до грантів міжнародних фондів. Інформація опублікована на офіційних ресурсах Кабінету Міністрів України, Сумської ОВА (ОДА) та міжнародних організацій. Але чи знають про цю допомогу самі власники бізнесу? Згідно з результатами анонімного опитування, яке провела редакція газети «Ворскла» ми маємо наступну інформацію:
Цей аналіз базується на опитуванні 23 місцевих підприємців Великописарівської громади. Така кількість дозволяє побачити найбільші проблеми, з якими стикається місцева справа.
Ось як розподілилися сфери діяльності в нашій громаді:
Сьогодні серед опитаних нами підприємців 70% наразі не працюють (50% тимчасово зупинили роботу, 20% повністю закрилися і не планують повертатися). Лише один підприємець із десяти зміг переїхати та відновити роботу на новому місці.
Одна з опитаних власниць бізнесу поділилася своїми роздумами: «Наразі я не розглядаю можливість повернення до бізнесу в Україні. Це рішення далося складно, але після втрати стабільності й через постійне відчуття невизначеності внутрішнього ресурсу починати все спочатку просто немає. Я вирішила виїхати за кордон, адже прагну безпечніших умов для життя, роботи та планування майбутнього. Можливо, це й не остаточний вибір на все життя, але зараз я не готова відновлювати підприємницьку діяльність в Україні».
Війна завдала нищівного удару по майну: у 80% опитаних частково або повністю зруйновані магазини, склади чи техніка. Але крім фінансових втрат, бізнес зіткнувся із глибокою психологічною кризою. Більше половини (60%) власників морально виснажені. Постійний страх і стрес призвели до того, що люди просто не мають сил починати все спочатку. Через це вони часто опускають руки й навіть не намагаються шукати гранти чи допомогу.
Страх перед майбутнім та емоційне вигорання найкраще ілюструють слова одного з опитаних підприємців:
«Було б непогано відновити бізнес. Але… коли дивишся відео, де хоча б на десять секунд з’являється наш зруйнований магазин, серце кров’ю обливається. Скільки сил було в нього вкладено! А зараз немає нічого. Страшно починати все спочатку. Адже, не дай Боже, вдруге побачити, як руйнують твою справу».
Ще один глухий кут – це гроші та приміщення. З одного боку, у людей просто немає стартового капіталу, щоб підняти справу з нуля. З іншого – навіть коли кошти є, бізнес впирається у брак площ. Доволі складно знайти підходяще приміщення за адекватну ціну і бажано не на околицях населеного пункту.
Запити наших бізнесменів говорять про те, що їм потрібна комплексна допомога, а не просто якась одна виплата. Найбільше люди потребують:
Для підприємців критично важливо отримати все це разом. Якщо держава чи фонд дадуть людині гроші, але місцева влада не допоможе знайти приміщення під пільгову оренду, ці гроші просто підуть у повітря. Крім того, кожному третьому підприємцю (30% опитаних) потрібна звичайна допомога з документами, бо розібратися в усіх бюрократичних тонкощах самотужки буває дуже складно.
Як показують цифри, на даний момент бізнес практично не володіє інформацією про допомогу від держави чи фондів, а випадки звернень є поодинокими. Про державну допомогу компенсацій за пошкоджене або зруйноване майно та повернення частини страхування майна не знає 60% опитаних. Решта 40% щось чули, але взагалі не знають деталей і як подати документи. Про програму підтримки, яка діє в Сумській області 70% місцевих бізнесменів навіть не здогадуються про її існування. Тільки 30% чули про ініціативу, але жоден із них так і не ризикнув звернутися за допомогою. З міжнародними грантами ситуація не краща. 70% опитаних взагалі нічого не знають про закордонні фонди (наприклад, Данську раду чи МОМ). Реально отримати грант і вибити гроші зміг лише один підприємець із десяти опитаних (10%). Ще 10% спробували податися, але загрузли в бюрократії й отримали відмову.
Щоб зрозуміти, чи є ситуація в Великописарівський громаді унікальною, варто поглянути на дослідження індексу ділової активності, які регулярного проводить платформа Дія.Бізнес. Загальнонаціональна статистика доводить: малий та середній бізнес по всій Україні переживає чи не найважчий період за часи незалежності, проте прикордонні регіони опинилися у значно кризовому становищі.
Дія.Бізнес
За даними Дія.Бізнес, серед головних завад для відновлення та розвитку підприємницької діяльності по всій країні найчастіше називають п’ять ключових факторів: непрогнозованість розвитку ситуації в країні, брак фінансових ресурсів, падіння купівельної спроможності населення, високі податки та брак кваліфікованих працівників.
Ці проблеми актуальні й для прикордонних громад. Проте головна різниця – у фінансових результатах. Свіжа статистика Дія.Бізнес показує, що середньозважений результат роботи всього українського бізнесу на початку 2026 року впав до 85,9% порівняно з минулим роком. Майже третина підприємств країни (32,1%) фіксують зменшення обсягів робіт, а ще 16,5% працюють лише частково. Але згідно з опитування відсоток тих, хто повністю зупинив роботу, становить усього 3,5%, то на прикордонні Сумщини (приклад Великописарівська громада), ця цифра сягає 70% серед опитаних підприємців.
Оскільки обізнаність – це перший крок до відновлення, далі ми розповімо про кожну з доступних програм.
Допомога від держави
З 1 січня 2026 року в Україні набрала чинності нова Постанова Кабінету Міністрів №1541. Цей документ запроваджує абсолютно нові правила гри для малого, мікро- та великого бізнесу. Держава пропонує підприємцям підстрахуватися на випадок обстрілів і руйнувань, але за однієї умови: до програми потрібно долучитися заздалегідь, не чекаючи прильотів.
Головне правило – минулі збитки не компенсуються. Програма створена виключно на майбутнє. Якщо підприємство втратило майно або зазнало руйнувань до 1 січня 2026 року, скористатися цим механізмом воно не зможе. Це не класичне відшкодування старих збитків, а завчасне платне приєднання до державної програми підтримки.
Держава пропонує два самостійні види допомоги:
Допомогу можуть отримати не всі. Під дію обмежень підпадають бізнеси, які мають певні чинники. З детальною інформацією можна ознайомитися на офіційному веб сайті Верховної Ради України.
Нова постанова КМУ №1541 – це не фінансова допомога «заднім числом» після того, як прилетіло. Це інструмент управління ризиками, який вимагає від підприємців заздалегідь підготувати документи, прорахувати доцільність сплати внесків і зайти в програму завчасно. В умовах обмеженого фінансування фраза «хто перший встиг – того й допомога» стає головним правилом виживання.
Допомога від Сумської ОДА (ОВА)
Якщо державна програма компенсацій орієнтована виключно на майбутні ризики, то на рівні Сумської області вже зараз діють реальні інструменти, які допомагають запустити, перевести або відновити бізнес. Розберемося в деталях.
Комунальна установа «Сумський обласний фонд підтримки підприємництва» пропонує бізнесу безвідсоткову поворотну фінансову допомогу з обласного бюджету. Фактично це безвідсотковий кредит для реалізації вашого бізнес-проєкту.
Програма діє на конкурсній основі виключно для приватного малого бізнесу та ФОП, які зареєстровані й працюють на території районів чи об’єднаних територіальних громад Сумщини (міста обласного значення з програми виключені).
Важливим нюансом є те, що гроші дають лише за умови наявності забезпечення (застави або гарантії). Це може бути рухоме чи нерухоме майно, чия оціночна вартість щонайменше вдвічі перевищує суму допомоги. Також заставою може стати майно, яке ви купуєте за рахунок цього фінансування.
Бюджетні кошти за цією програмою на поточний рік закінчаться, документи просто повернуть без розгляду. Якщо ж ви не пройшли конкурс з першого разу, ви маєте право доопрацювати проєкт і податися знову на наступне засідання.
Попри значну суму, обласна допомога підходить не всім, адже вимагає обов’язкової застави та повернення коштів. Якщо ж підприємство не має можливості надати таку заставу або шукає саме безповоротні чисті гранти, варто звернути увагу на програми від міжнародних гуманітарних організацій. Зокрема, на Сумщині діють великі проєкти підтримки від закордонних донорів, які пропонують допомогу як мікробізнесу, так і більшим підприємствам.
Допомога від міжнародних організацій
Міжнародна організація з міграції (МОМ) за фінансування Уряду Німеччини реалізує в нашій області масштабний проєкт «Життєздатність+». Для підприємств Сумщини (де працює від 10 до 50 людей) ця програма пропонує солідні безповоротні гранти до 20 000 євро у гривневому еквіваленті. Ці кошти можна витратити на купівлю верстатів, обладнання, ремонт приміщень або закупівлю сировини.
Важливе уточнення. Прийом заявок на цю хвилю фінансування завершився 15 травня 2026 року, і наразі організатори вже проводять фінальний відбір серед тих, хто встиг подати анкети.
Данська рада у справах біженців (DRC) є одним із найвідоміших міжнародних донорів, який регулярно підтримує бізнес Сумщини через гранти на відновлення та розширення діяльності. Залежно від масштабу бізнесу, організація виділяє безповоротні кошти на закупівлю техніки, інструментів чи верстатів замість втрачених.
Станом на червень 2026 року цільовий прийом нових заявок для Сумської області тимчасово призупинено, оскільки фонд опрацьовує велику кількість анкет із попередніх хвиль.
Зважаючи на те, що МОМ та DRC системно працює в Україні та часто повертається до підтримки саме Сумської області як прикордонного регіону, підприємцям варто тримати цю можливість у полі зору. Щойно фінансування оновиться, умови з’являться на офіційних платформах організацій.
Ще одним джерелом фінансування є Програма підтримки економічної стійкості України від міжнародної організації Mercy Corps (за фінансової підтримки Швейцарії). Вона передбачає чисті безповоротні гранти: в середньому $2 600 для відновлення чи старту мікробізнесу та самозайнятості, або ж до $20 000 для малого й середнього бізнесу на купівлю виробничого обладнання.
Важливе зауваження. На сьогодні прийом нових заявок за обома напрямами тимчасово призупинено через вичерпання бюджетних лімітів, а Сумська область наразі не входить до переліку активних регіонів програми. Тому підприємцям варто самостійно відстежувати відновлення реєстрації чи появу нових програм на офіційному сайті організації.
Так що з допомогою?
Виникає питання. Наче й маємо програми підтримки для бізнесу, але чому вони не завжди доступні для місцевих підприємств? Відповідно до результатів анонімного опитування бачимо, що кількість реальних звернень залишається низькою. Головними факторами, які стримують активність бізнесу та ускладнюють процес відновлення, є низка процедурних та фінансових бар’єрів.
Більшість грантів та програм мають суворі часові рамки або ліміт на загальну суму виплат. Наприклад, новий проєкт «Рух вперед» від НУР дає підприємцям усього 20 календарних днів на подачу електронної заяви з моменту старту конкурсу. Іншим прикладом є державна програма компенсацій за майбутні руйнування (Постанова №1541). Вона має загальний бюджет на всю країну в 1 мільярд гривень. Щойно підприємці з усіх областей подадуть заявки на цю суму, прийом документів закриють. В умовах постійних безпекових ризиків, особливо на прикордонних територіях, власникам бізнесу важко оперативно збирати документи й відстежувати такі короткі терміни.
Окремо слід зауважити про внески ще на етапі подачі заявки. Для вступу до державної програми компенсацій за майно потрібно сплатити внесок у розмірі 0,5% від вартості цього майна. Якщо ж бізнес хоче отримати компенсацію за страховку від воєнних ризиків, процедурний внесок за розгляд заяви становить 5 000 гривень. Своєю чергою, за розгляд документів в обласній програмі кредитування просять сплатити 500 гривень. В офіційних правилах чітко прописано: якщо у фонду закінчаться гроші або комісія відмовить у виплаті, ці внески підприємцю не повертаються. Також згадаємо про обласну програму підтримки. Так, підприємцю виділяють допомогу. Але варто не забувати, що це безвідсотковий кредит, який доведеться повернути. Навіть у тому випадку, якщо справа не принесе прибутку або якщо бізнес зазнає повторних руйнувань у майбутньому. Для дрібного бізнесу, який рахує кожну гривню, це значний фінансовий ризик. Бо існує можливість витратити гроші на оформлення документів і не отримати допомоги.
Постанови №1541 також викликає питання. Вона працює виключно за принципом попереднього страхування або завчасного приєднання. Це інструмент, створений на майбутнє. Підприємець має зайти в програму, сплатити внесок і чекати, що у разі майбутнього обстрілу йому компенсують збитки. Проте реальність прикордонних громад Сумщини є іншою. За роки повномасштабної війни значна кількість місцевих об’єктів торгівлі, виробничих цехів та фермерських господарств уже повністю або частково зруйновані. У результаті підприємці, які вже втратили своє майно і найбільше потребують стартового капіталу для відновлення справи, взагалі позбавлені можливості податися на цю державну допомогу.
Схожа ситуація склалася і в секторі міжнародної допомоги від закордонних фондів (Mercy Corps, МОМ, Данська рада у справах біженців). Попри те, що ці організації пропонують найвигідніші умови. А саме чисті безповоротні гранти – головним бар’єром стає фактор часу та географічних пріоритетів.
Оскільки станом на літо 2026 року прийом заявок для Сумської області призупинено, підприємці опиняються в стані очікування. Представники міжнародних організацій публічно не коментують, коли знову розпочнуться програми допомоги для Сумської області. Але все ж таки нам вдалося дещо з’ясувати. Mercy Corps наголошує, що насамперед вони підтримують тих, «які постраждали від війни фізично – мають руйнування, прямі втрати», а великі суми виділяють бізнесу, який створює робочі місця та «діяльність яких критично важлива для життєдіяльності місцевої громади». У той час МОМ фокусується на соціальному аспекті. Вони надають пріоритет бізнесам, що постраждали від війни, переміщені, а також тим, «які очолюють жінки/молодь» та діяльність яких «сприяє підтримці вразливих верств населення». Данська рада у справах біженців шукає підприємства, що надають товари та послуги, «які відповідають базовим потребам населення».
Таким чином, очікування нової хвилі конкурсу може тривати місяцями. І навіть коли збір анкет для Сумщини буде відновлено, це не гарантує автоматичного отримання коштів. Кількість заявок від постраждалого бізнесу зазвичай у рази перевищує фінансові можливості донорів.
Ситуація у Великописарівський громаді
Цифри опитування, яке провела редакція газети «Ворскла», показують парадокс. 90% опитаних підприємців навіть не знали, що можуть звернутися по допомогу до керівництва своєї громади чи міської ради. Лише 10% замислювалися над тим, щоб звернутися до керівництва громади.
При цьому на рівні самої громади механізми та спроби допомогти існують. Ситуацію, що склалася, коментує голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова:
«Бізнес Великописарівської громади звільнений від сплати податків, так як знаходиться у зоні активних бойових дій ще з березня 2024 року. Підприємці звертаються за допомогою у пошуках приміщення. Останній випадок був нещодавно. Людина звернулася з проханням знайти приміщення для релокації справи: ми оперативно сконтактували власника з колегами з Опішнянської громади, обміняли їх контактами, щоб допомогти зберегти бізнес на новому місці Що стосується власної підтримки громадою бізнесу. У нас розроблена програма Підтримки підприємництва. Цього року у неї закладено 200 тисяч гривень. 100 тисяч спрямовано на альтернативні джерела енергії (генератори, екофлоу). Інші 100 тисяч – на відкриття та підтримку крафтового виробництва, який робитиме промоцію (популяризацію) нашої громади. І звісно ж ведеться роз’яснювальна робота з бізнесом. Ми постійно доносимо до людей інформацію про нове в законодавстві, державну підтримку у вигляді компенсацій, пільгових кредитів тощо. Також можна сказати, що стаємо надійним місточком між локальним бізнесом та військовими. В принципі це те, чим ми можемо слугувати для нашого бізнесу задля його збереження».
Аналізуючи позицію керівництва громади, стає очевидно, що місцева влада чітко розуміє біль підприємців. І вже має конкретні фінансові та координаційні інструменти для їхнього порятунку – від виділення коштів на енергонезалежність до допомоги з релокацією.
Головна проблема полягає в тому, що ці можливості існують окремо від самих підприємців, які через стрес, зневіру та інформаційний вакуум просто не знають, куди і до кого йти. Місцева підтримка є, і зараз важливо, щоб підприємці дізналися про неї, подолали зневіру й почали говорити про те, що їм болить.
Що говорять підприємці?
Сухі відсотки з графіків – це насправді чиїсь зруйновані мрії, безсонні ночі та важкі рішення. За кожною цифрою стоїть людина. Ми поспілкувалися з місцевими підприємцями, які відверто розповіли, чому відновлення справи сьогодні стало для них особистим викликом і через як труднощі їм доводиться проходити.
Ми поважаємо право кожного на анонімність, тому публікуємо ці історії без імен – лише вказуючи сферу діяльності.
Роздрібна торгівля
«Я дуже хотіла б відновити бізнес, бо в нього було вкладено багато сил, часу й надій. Проте зараз це складно через нестачу коштів, нестабільність, ризики для безпеки та невпевненість у тому, чи буде достатньо клієнтів. Найважче почати все майже з нуля, коли немає гарантій, що ситуація не погіршиться знову.»
Сільське господарство
«Поки ми не плануємо переносити фермерську справу в інше місце, попри пошкодження та складні умови роботи. Для такого бізнесу переїзд – це не просто зміна приміщення, адже все залежить від землі, техніки, господарської інфраструктури та доступу до ресурсів. Найбільша проблема полягає в тому, що важко знайти вільну й придатну землю, де можна було б відновити роботу з нуля. Тому наразі ми залишаємося на місці й намагаємося підтримувати господарство настільки, наскільки це можливо.»
Роздрібна торгівля
«Так, я хотіла б відновити свій бізнес, адже це було важливою частиною мого життя та джерелом самореалізації. Найбільше заважають фінансові труднощі, нестабільна ситуація в країні, зниження купівельної спроможності людей та невпевненість у майбутньому. Наразі для відновлення потрібна підтримка, стартовий капітал і більш безпечні умови для роботи.»
Замість підсумку
Проведене опитування чітко довело: офіційні звіти про підтримку бізнесу та реальне життя нашого прикордоння існують у паралельних світах. Поки на папері розробляються програми, реальні підприємці залишаються сам на сам зі своїми бідами. 70% локального бізнесу зараз стоїть на паузі або закрилися назавжди. Ті, хто має сили боротися, впираються в глуху стіну: грошей на старт немає, вцілілі приміщення у відносно безпечних містах коштують захмарно, а про реальні державні чи міжнародні гранти дві третини опитаних взагалі нічого не чули.
Але найстрашніше – це криза людського ресурсу. Понад половина підприємців морально вигоріли, а деякі назавжди виїжджають за кордон, бо втомилися втрачати все без жодних гарантій на завтра.
Нашому прикордонню потрібні не складні бюрократичні інструкції, а проста й дієва допомога: вивести людей з інформаційного вакууму, спростити умови отримання коштів до мінімуму та допомогти з доступними майданчиками для роботи. Якщо не зробити цього зараз, ми ризикуємо втратити економічне майбутнє не тільки Великописарівської громади або Сумщини, а й інших регіонів країни.
Таїсія Сукачова
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Посилення місцевих медіа для демократичної стійкості та публічного діалогу в Україні», який реалізується та фінансується Фондом Ірондель (Швейцарія). Погляди, висловлені в матеріалі, належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Фонду Ірондель.
Читайте також
