Під час чергового обміну військовополоненими додому повернувся житель Великописарівської громади Микола Чеботарьов.
До війська він пішов служити ще задовго до повномасштабного вторгнення, тому ворога зустрічав зі зброєю в руках одним із перших. На жаль, уже в перші дні агресії, 26 лютого 2022 року, Микола потрапив у полон під Волновахою Донецької області.
Попри тиск та примуси, він не виконав наказу ворогів і відмовився топтати український прапор. Мабуть, саме через цю непохитність його так довго й не повертали.
Чеботарьов Микола Анатолійович, народився 14 січня 1979 року, служив у військовій частині А0536. Звільнили його з полону під час великого обміну, що припав на День Незалежності України — 24 серпня 2025 року.
Про визволення воїна найпершою була повідомлена його сестра Людмила Москаленко. За її словами о 15:00 надійшло офіційне повідомлення від Координаційного штабу: «Вітаємо! Чеботарьов Микола Анатолійович був звільнений з полону!»
Після цього зателефонували й дали можливість поговорити з братом, який щойно ступив на вільну українську землю.
Рідне село Миколи — Лукашівка, розташоване на самісінькому кордоні з росією. Нині сюди постійно заходять диверсійно-розвідувальні групи та навіть звичайні російські військові. Тож повернутися додому поки що для Миколи — лише мрія. Але без підтримки він ніколи не залишався: понад три роки його чекали рідні, друзі та вся громада.
Нам вдалося поспілкуватися з його сестрою Людмилою Москаленко, яка нині мешкає в Охтирці:
— Я як старша сестра, яка з самого початку займалася спочатку пошуком, потім визволенням брата, була неймовірно щаслива, коли побачила повідомлення, а потім і почула його голос. Найбільше тішить, що він уже на рідній землі, в Україні. Уся наша родина, родичі, друзі чекали цього дня. Ми його любимо, пишаємося ним. Для нас він найкращий брат, син, батько, чоловік, друг і побратим. Це для нашої сім’ї величезне щастя. Через тиждень з’явиться можливість обійняти його, взяти за руку і сказати: «Ти наш герой!». Пишається ним не тільки наша родина, а й уся Україна.
Людмила також також розповіла, що під час боїв у Волновасі з Миколою був його син Юрій, який нині продовжує службу в тій самій військовій частині А0536.
— У свої 23 роки він справжній Герой! Я дуже пишаюся, що маю такого племінника, — додала жінка.
Олексій ПАСЮГА
Брат його бабусі дід Іван, капітан Радянської Армії пройшов війну 41-45років, мав багато нагород. Героїчний був дід.
Пишаюся земляками!Ангела-Охоронця
Пишаюся земляками!Ангела-Охоронця