Зустріч з Євгеном Харитошиним, який двічі був переселенцем, а потім став на захист України
На початку повномасштабної війни в 2022 році Євген Харитошин із містечка Нью-Йорк на Донеччині разом із родиною був змушений залишити рідний дім. Зруйновані вулиці, постійні вибухи й загроза життю — усе це змусило їх шукати прихистку на мирнішій (здавалося тоді) території. Так доля привела їх до Великої Писарівки — яка, попри близькість до кордону, тоді ще здавалося островом відносної безпеки.
У новому місці родина почала життя з чистого аркуша. Оселилися, знайшли роботу, потроху налагоджували побут. Євген влаштувався у редакцію газети «Ворскла», де став не лише працівником, а й душею колективу. Разом із сином Русланом вони втілили нашу спільну мрію — облаштували спортивну залу прямо при редакції. Вечорами тренувалися самі, запрошували друзів, підлітків — місце стало осередком сили, підтримки й натхнення.
Але війна не зупиняється перед добром. У березні 2024 року російські КАБи і чергові обстріли зруйнували і спортивну залу і редакційне приміщення, а з ними й відчуття спокою.
Харитошини знову опинилися серед переселенців. Переєхали до Охтирки. А потім Євген став до лав Збройних Сил України.
Під час короткої відпустки, яку Євген отримав за зразкову службу, нам вдалося зустрітися з ним в Охтирці. Він змінився — змужнів, загартувався. Але очі лишилися такими ж теплими, веселими з вогником, з отим знайомим вогником оптимізму.
Ми довго говорили. Згадували ті вечори в спортивній залі при редакції — сміх, тренування, плани. Євген з усмішкою згадав, як син Руслан мріяв зробити залу ще більшою, відкрити нові секції для дітей.
«Повернемося. Все відбудуємо. Обов’язково. Ще краще, ніж було», — сказав Євген і додав: «Найперше — спортивну залу. Хлопцям треба тренуватися. Дітям — місце для сили духу. А нам — пам’ятати, за що боремося».
Ці слова — не просто мрія. Це обіцянка. Людини, яка втратила дім двічі, але не втратила себе. Людини, яка не опускає рук. Людини, яка виборює наше право на мирне життя — з редакціями, спортзалами, дітьми і сміхом у них.
І ми віримо: перемога настане. Ми знову зберемося у Великій Писарівці. І в новій спортивній залі знову лунатиме сміх, тупіт кросівок. Бо ж у нас живе впертий дух незламної України.
Олексій ПАСЮГА
Надіємось що так і буде. Слава Україні!!!