Через загострення останнім часом безпекової ситуації, у зв’язку зі збільшенням інтенсивності ворожих обстрілів із усіх видів зброї прикордонних сіл Великописарівської громади Охтирського району, Сумською ОВА було прийняте рішення про евакуацію населення з прикордонних населених пунктів. Згодом рада оборони області подала документи для прийняття рішення керівництвом країни щодо проведення примусової евакуації дітей, зокрема і з Великописарівської громади. Як відбувався процес евакуації дітей із небезпечних прикордонних сіл і облаштування їх у тимчасових місцях проживання, розповідає начальник відділу освіти і спорту Великописарівської селищної ради Зоя Петрівна Драгун.
– Зоє Петрівно, чи всіх дітей прикордонних сіл Великописарівської громади було евакуйовано у більш безпечні місця? Чи організовано проходила евакуація?
– Рішеннями педагогічних рад двома тижнями раніше було змінено термін проведення весняних канікул у закладах загальної середньої освіти Великописарівської громади для того, щоб, у зв’язку з переміщенням дітей у більш безпечні місця, вони змогли адаптуватися до нових умов проживання. Хочу зазначити, що станом на 20 березня виїхали з небезпечних територій, практично, всі. У таких селах, як Добрянському, Розсошах, Пожні, Тарасівці, Вільному, де було більш-менш безпечніше, евакуація поки що не проводилася. Взагалі спочатку евакуація дітей із їхніми батьками проходила добровільно. Хто має транспорт, той виїхав самотужки. Шкільним автобусом вивозили небагато дітей, в основному, тих, хто самостійно не зміг виїхати.
– Хто безпосередньо займався евакуацією?
– Цими евакуаційними заходами займалася голова Великописарівської селищної ради Людмила Бірюкова, працівники поліції, члени групи комісії з евакуації. Попередньо ми писали накази на евакуацію, готували автобуси для виїздів.
– Як довго довелося евакуювати дітей?
– Вивозили дітей з 11 по 20 березня. У шкільних автобусах збиралося небагато дітей, найбільше їх було 19, а так, в основному, 1 – 2 в день. Взагалі процес був неконтрольований, через самостійну евакуацію дітей батьками. Але класні керівники щоденно збирали інформацію, вели облік, де і хто з дітей знаходиться, в якому місці. Попередньо ми склали списки дітей із контактними даними їхніх батьків і надали працівникам поліції, де ті в подальшому займалися питанням евакуації. Не всі громадяни, у яких є діти, виявили бажання переїжджати в безпечніші місця. Тож, за рішенням влади, евакуацію дітей разом із батьками чи іншими законними представниками будуть у подальшому евакуювати до місць безпечного розміщення примусовим способом.
– Чи всі наразі відомі Вам місця перебування переміщених дітей, а також педагогічних працівників?
– Так, у нас є списки дітей і вчителів, із вказаною адресою їх місцезнаходження. Це питання постійно контролюється.
– Канікули у закладах освіти закінчилися, чи організовано продовжився освітній процес?
– До канікул ми працювали дистанційно, тож із 25.03.2024 року заклади освіти знову продовжують працювати у такому ж форматі. Адміністрації шкіл налаштували свою роботу, кожна за своїм місцем перебування. Для проведення освітнього процесу провели моніторинг, чи всі учні мають гаджети й інтернет для навчання. До речі, відділ освіти і спорту теж працює дистанційно, кожен працівник за новим місцем перебування забезпечений комп’ютерною технікою.
– Зоє Петрівно, чи вдалося врятувати шкільну техніку від ворожих обстрілів? Як буде організовано робочий процес працівників відділу освіти і педагогів зокрема?
– На щастя, комп’ютерну техніку для здійснення освітнього процесу, а також фінансування закладів освіти, нам удалося вивезти в інше, безпечніше місце, для працівників облаштовані робочі місця. Так, наприклад, Департамент освіти і науки Сумської ОДА забезпечив робочим місцем та інтернетом головного спеціаліста, який здійснює фінансування закладів освіти і перебуває наразі в Сумах, тож тепер є можливість працювати безперебійно. На сьогодні заклади освіти профінансовані (аванс). Будемо всі налаштовуватися на робочий лад. Єдине, що найбільше бентежить, – це розбиті ворогом приміщення закладів освіти: без вікон, дверей, даху, меблів.
– А як справи зі шкільним транспортом, і чи збереглася освітянська документація?
– Нам удалося зберегти шкільні автобуси, яких у нас п’ять, і дві ГАЗелі. Інші чотири автобуси передали для потреб ЗСУ. Також вивезли весь архів, документацію, комп’ютерну техніку – все, що змогли.
– Чи продовжується наразі евакуація населення?
– Так. Щодня селищна рада виставляє на сторінках соцмереж оголошення про час і місце збору бажаючих виїхати. Розуміємо людей, які не поспішають залишати власні домівки. Були такі випадки, коли громадяни рішуче відмовлялися виїжджати, але коли на їхні подвір’я чи недалеко прилітала вибухівка, то вони змінювали своє рішення і поспішали евакуюватися. Це, в основному пенсіонери, яким найважче прийняти рішення. Хочу відзначити, що величезну роботу з евакуації проводять працівники поліції, які виїжджають на запити за вказаною адресою, незважаючи на постійні обстріли. Вони цілодобово допомагають місцевим жителям із будь-яких питань, транспортують маломобільні групи населення, вивозять людей із-під обстрілів. Немобільних хворих вони розміщували безпосередньо на підлозі шкільних автобусів, але все ж таки вивозили, даючи їм шанс на життя в безпечному місці перебування.
– Де саме розмістилися мешканці Великописарівщини?
– Жителям нашої громади надали тимчасовий прихисток у м. Охтирці та с. Груні, інші ж за бажанням переїхали до родичів, знайомих, або самостійно винайняли окреме житло не лише в нашому районі чи області.
Ми дуже вдячні нашим сусідам, які допомогли й продовжують допомагати знаходити тимчасове житло для наших громадян.
– Зоє Петрівно, скажіть, будь ласка, хто ще допомагав із евакуації населення з нашої громади?
– Евакуація людей із Великописарівської громади, найнебезпечнішого на сьогодні місця на Сумщині, – це дуже болюче питання. Тут люди були кинуті напризволяще. Усе вирішувалося місцевою владою, а з 20 березня руку допомоги подала Сумська гуманітарна організація «Проліска», що надає всебічну допомогу населенню, зокрема, забезпечує соціальний супровід, психологічну допомогу населенню, зокрема, забезпечує соціальний супровід, психологічну допомогу. Члени гуманітарної організації приїжджали соціальним автобусом і забирали по декілька немобільних людей. Один раз із транспортом нам допомогла сусідня Кириківська громада, яка для евакуації надала автобус, і КП «Благоустрій» Охтирської міської ради, коли власний наш транспорт був задіяний на вивезенні архіву і комп’ютерної техніки.
– Чи всі діти і їхні батьки, які виїхали з громади, отримали статус внутрішньо-переміщених осіб?
– Батьків учнів брали на облік як ВПО без проблем, а от дітей – не завжди. На жаль, мали місце прикрі випадки, коли батькам були поставлені умови взяття на облік дітей як ВПО лише в тому разі, коли вони зареєструють їх у навчальних закладах за новим місцем перебування. Хочу наголосити на тому, що право вибору, в якому закладі освіти будуть навчатися діти, – це виключно батьків. Наперед зазначу, якщо якийсь освітній заклад у тому населеному пункті, куди перемістилися діти, вимагатиме від батьків надати довідку про відрахування їхньої дитини з попереднього закладу освіти, то відразу скажу, що відділ освіти та спорту таких довідок не видає.
Тим більше, до кінця навчального року залишилося небагато часу, тож раджу не травмувати дітей морально, нехай вони продовжують навчатися у своїх закладах. І ще раз наголошую на тому, що переведення дітей до інших навчальних закладів – це право виключно батьків. Ми продовжуємо навчатися дистанційно і відстоюємо кожну дитину, бо також зацікавлені зберегти в наших закладах наявну кількість учнів. А головне – нам потрібна сильна і розумна нація. Усе у нас буде, в тому числі і перемога.
– Дякую.
Спілкувалася
Олена ТЯГЛЕНКО
