ХЛІБ УСЬОМУ ГОЛОВА
Жителі Великописарівщини вже давно звикли бачити в себе на столі хліб, що випікають на власній пекарні у ф/г «Світанок» (керівник Микола Надточий), що у Великій Писарівці. «Надточиївський хліб» (так його називають споживачі) протягом багатьох років зберігає свою унікальність і смакові якості і постійно користується популярністю.
Мабуть, кожен знає, якою ціною дістається нам хліб, у якому відчувається велика праця всіх причетних, — агрономів, трактористів, комбайнерів, апаратників зерносушарок, мельників, пекарів. І, звичайно ж, водіїв, які забезпечують його доставку до торгових точок. «Хліб усьому голова», — так постійно нагадували дорослі молодшому поколінню. Сьогодні це залишається актуальним.
СВІЙ СЕРЕД СВОЇХ
Серед тих, хто доставляє хліб, — і водій господарства ф/г «Світанок» Сергій Петрович Сургуч. Ось уже більше двадцяти років він розвозить хліб у населені пункти Великописарівщини й не тільки. Кожне село, в якому буває водій Сергій Сургуч, він уже добре вивчив, знає його мешканців. Хоча сам родом із Тернів Роменського району, однак Великописарівщина і Велика Писарівка, зокрема, для нього вже більше трьох десятків років стали другою батьківщиною, а точніше з тих пір, як він тут створив власну родину. Майбутня дружина Любов стала його другою половинкою і супутницею на все життя, про що він не пожалкував жодного разу. До місцевих звичаїв і традицій швидко звик, обзавівся друзями, знайомими. Тож і почувається тепер він як свій серед своїх. Із роками в родині народилися дітки, додалося клопіт і турбот, але то все були приємні моменти в житті. Сергій Петрович протягом життя зумів зберегти свою людяність і не розгубити свої кращі якості.
ЙОГО МІСІЯ — ВАЖЛИВА
Робочий день водія «Світанку» Сергія Сургуча починається щоранку о п’ятій. Його місія важлива і почесна — доставляти землякам хліб. Швидко завантаживши свою ГАЗельку таким важливим життєво-необхідним продуктом, він поспішає в села. Завжди пунктуальний, бо добре розуміє, що спізнюватися не можна: постійні і давні знайомі покупці знають, коли він прибуде на місце, і чекатимуть. Запитаєте, чому давні? Бо всі ці роки Сергій Петрович забезпечує попит населення на хліб, проявляє підтримку та турботу про своїх клієнтів, особливо пенсіонерів. Завжди вважалося, що хліб — то найбільше багатство. І те, що він був на столі, означало благополуччя і достаток в сім’ї.
Бувало, з якоїсь причини, замість Сергія Петровича хліб везе хтось інший, то люди вже й хвилюються, чи нічого з їхнім знайомим водієм не трапилося? Запитують: «А де ж Сергій, що з ним?». Колеги по роботі говорять, що Сергія Петровича вважають «любимчиком», особливо бабусі-пенсіонери. Значить, заслужив. Ось так роками напрацьоване добре ставлення зближує людей.
Жителі сіл Славгорода, Пожні, Кириківки, Попівки, Яблучного, Рябини та інших уже роками купують хліб, що привозить із Великої Писарівки їм водій ГАЗельки, і з нетерпінням його чекають. А який же той смачний і запашний хлібчик, що з’являється у кожного на столі! Спечений пекарями господарства у нічну зміну, він зранку ще гарячий і з хрусткою скоринкою, яку так люблять обгризати діти, коли щойно його принесуть додому. Та що там діти! Дорослі теж часто бувають дітьми.
ПРОФЕСІЯ — НЕ З ЛЕГКИХ
Професія водія – нелегка, адже дорога завжди може бути непередбачуваною. В умовах війни вона накладає додаткові виклики і вимагає високого рівня відповідальності. Тут потрібні й увага, й обережність, адже будь-що може трапитися на маршруті, коли він пролягає до сіл, що знаходяться недалеко від кордону з ворогом. Сергій Петрович, незважаючи на небезпеку, продовжує доставляти хліб у такі села, наприклад, як Попівка, розуміючи, що не можна людей залишати без хліба. Останнім часом ворог особливо активізувався і безжально гатить щодня по селу і мирних жителях. І той, хто залишився вдома, в рідній Попівці, не має можливості виїхати у безпечні місця, живе там, потребує особливої уваги і підтримки. І Сергій Петрович заслуговує великої поваги за свою рішучість та мужність, продовжуючи доставляти хліб в умовах небезпеки і надаючи підтримку тим, хто там залишився.
МАЛЕНЬКА ЛАНКА ВЕЛИКОЇ ВІДСТАНІ
Місцеві жителі чекають водія ГАЗельки не лише з метою купити хліба, а щоб із ним ще й поспілкуватися і дізнатися про те, як справи в інших селах у цей складний час. А Сергій Петрович, де не буває, цікавиться життям-буттям, а потім розвозить новини по інших населених пунктах, тож він як та невеличка ланка, що з’єднує відстань між людьми. Так раніше чекали в кожному дворі хіба що листоношів, яких, на жаль, через скорочення, сьогодні не в кожному селі можна побачити.
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ У ВСЬОМУ
У своєму колективі Сергій Петрович користується повагою й авторитетом, із ним рахуються, буває, запитують поради. Колеги по роботі говорять, що він дуже клопіткий, занадто відповідальний, любить, щоб у всьому був порядок, все ретельно продумає, перш ніж щось зробити. А водій саме таким і має бути: тримати техніку справною, відповідати за товар, догодити покупцям.
А вдома він — турботливий сім’янин, хазяйновитий чоловік. Разом із дружиною дбають про родинний добробут, а будь-яку роботу намагаються виконувати разом. Діти давно виросли, вже й онучатка є. А їхній син, як і багато наших захисників, сьогодні боронить рідну землю від ворога, тож батьки впевнені, що перемога неодмінно буде за Україною, і що в житті кожного з нас ще буде багато приємних моментів.
10 січня у Сергія Петровича Сургуча ювілей. Цього дня він, звичайно, прийматиме багато вітань від колег, друзів, рідних. І ми теж побажаємо йому, щоб у 60 серце і душа були вільними від тривог, але сповненими щастям і приємними моментами. Хай робота завжди буде в радість. Здоров’я Вам, успіхів, достатку, а головне – мирного неба над головою.
Олена ТЯГЛЕНКО
