У Великописарівській громаді відбувся фестиваль борщу. З міркувань безпеки заздалегідь не повідомляли, де саме він проходитиме. Відомо лише, що запашну українську страву готували одразу на кількох локаціях.
На жаль, на жодну з них я не встиг. Бо просто не знав, куди їхати. Але це, мабуть, і добре — і для безпеки, і для організаторів фестивалю. Бо їм і смачніше, і борщу більше, коли ніхто зайвий із ложкою в каструлю не заглядає.
Та головне, що борщ варили насамперед для наших захисників. Саме вони мали ним смакувати, набиратися сил і відчувати, що вдома про них пам’ятають та чекають.
Бо смачний домашній борщ — це також підтримка. Особливо коли його готують не для годиться, а від щирого серця.
Відсутність репортажу можу компенсувати рецептом. Готувати борщ я, щиро кажучи, не великий майстер. Зате смачно його їсти вмію — тут досвід чималий.
Раніше я вже привозив рецепт із фестивалю борщу в Охтирці, який організовував Іван Лозовий. Але сьогодні буде не той рецепт — його нагадаю пізніше. Іван нині служить у Збройних силах України, тож йому, зрозуміло, не до кулінарних консультацій.
А цей борщ також справжній український — на домашньому півні, із червоним буряком, квасолею та домашнім томатом.
Для великої каструлі беремо:
Квасолю краще завчасно замочити у холодній воді — тоді вона швидше звариться.
Півня залити холодною водою і варити на малому вогні, періодично знімаючи піну. Варити потрібно доти, доки м’ясо не стане м’яким, а бульйон — міцним і золотавим.
Тут поспішати не можна. Домашній півень — птиця поважна, характер має серйозний і за пів години не здається.
Окремо підсмажити подрібнену цибулю та натерту моркву. Додати нарізаний соломкою буряк, домашній томат і дрібку цукру. Протушкувати все разом, щоб буряк став м’яким, але зберіг насичений колір.
Іноді до буряка додають трохи оцту або лимонного соку. Це також допомагає зберегти колір, однак із кислотою важливо не перестаратися.
У готовий бульйон покласти квасолю, а згодом — нарізану картоплю. Коли вона буде майже готова, додати нашатковану капусту та солодкий перець.
Після цього перекласти в каструлю бурякову засмажку. Посолити й поперчити борщ, додати лавровий лист.
Наприкінці розтерти сало із часником, покласти цю запашну суміш до каструлі та додати зелень. Дати борщу кілька хвилин покипіти, зняти з вогню й залишити настоятися.
Бо борщ одразу після варіння — це ще майже напівфабрикат. Справжнім він стає трохи пізніше, а наступного дня взагалі виходить на вершину кулінарної майстерності.
Подавати його найкраще зі сметаною, чорним хлібом, часником або пампушками. А якщо за столом зібралася добра компанія, то навіть сусідський півень недаремно прожив життя.
Цей рецепт істотно відрізняється від попереднього. Копчені реберця надають борщу насиченого аромату, а чорнослив — легкої солодкуватої нотки. Такий борщ особливо смакує восени й узимку.
Свіжі реберця залити водою та зварити бульйон. Копчені реберця додати приблизно за пів години до завершення приготування.
Цибулю, моркву та буряк окремо обсмажити, влити томатний сік і тушкувати 10–15 хвилин.
У бульйон покласти картоплю, потім капусту, засмажку та добре промитий чорнослив. Посолити й поперчити. Наприкінці додати подрібнений часник і зелень.
Чорнослив не повинен перетворити борщ на компот. Його завдання — лише тихенько нагадати про себе приємним ароматом.
Зелений борщ — зовсім інша страва. У ньому немає буряка й капусти, зате є щавель, зелень та варені яйця. Він має приємну кислинку й особливо добре смакує навесні та на початку літа.
М’ясо залити холодною водою і зварити до готовності. У бульйон додати нарізану картоплю.
Цибулю та моркву злегка підсмажити й перекласти до каструлі. Коли картопля стане м’якою, додати нарізаний щавель, зелену цибулю, кріп і петрушку.
Довго варити щавель не потрібно — кількох хвилин цілком вистачить. Потім додати нарізані варені яйця, сіль, перець і лавровий лист.
Дехто кладе яйця безпосередньо до каструлі, а дехто — половинками вже в тарілку. Обидва способи правильні, якщо борщ смачний і ніхто за столом не сперечається.
Подавати зелений борщ потрібно зі сметаною. Він добрий і гарячим, і прохолодним.
Попереду ще фестивалі в інших громадах. Сподіваюся, хоча б на якийсь із них таки потраплю. Тоді будуть і світлини, і нові рецепти, і враження. Звісно, якщо вдасться віднайти локації, де ті фестивалі проводитимуть.
А поки що світлина — архівна. Борщ на ній давній, але апетит викликає цілком свіжий.
Читайте також
