Борщ у казанах закінчився, а допомога українським військовим — ні. У Малій Павлівці відбувся Фестиваль борщу, який цього року знову об’єднав місцевих господинь, працівників культури, волонтерів і небайдужих земляків.
Свято проходило не в одному місці, а на кількох локаціях. Однак, як наголошують організатори, нині важливе не місце проведення, а сама справа, заради якої люди збираються разом.
Безпекова ситуація змушує змінювати звичні формати, переносити заходи й розділяти їх на кілька частин. Але традиції Малої Павлівки не припиняються навіть під час війни. Навпаки, вони набувають нового змісту: майже кожне свято, концерт чи фестиваль стає ще однією можливістю зібрати кошти на потреби Збройних сил України.
Директорка Малопавлівського будинку культури Світлана Лебідь говорить, що загалом до Фестивалю борщу долучилося не менше учасників, ніж у найкращі фестивальні роки.
Люди приходили не лише для того, щоб показати власний рецепт, скуштувати борщу чи поспілкуватися із земляками. Найголовніше — кожен прагнув зробити свій внесок у допомогу українським захисникам.
— Кожен хотів не так узяти участь у Фестивалі борщу, як допомогти Збройним силам України, — говорить Світлана Лебідь.
Пані Світлана жартує: навіть після того, як увесь борщ уже з’їли, допомога не припинилася.
Дехто дізнався про фестиваль пізніше, хтось не зміг приїхати, а хтось просто не встиг завітати на одну з локацій. Тепер люди телефонують і запитують, як ще можна задонатити на потреби військових.
Світлана Олександрівна запевняє: кожному небайдужому обов’язково підкажуть, як долучитися. Адже добра справа не завершується разом зі святом.
Колись фестивалі та сільські свята збирали людей на великих майданчиках. Сьогодні війна диктує інші умови. Організаторам доводиться враховувати безпекову ситуацію, змінювати місця проведення та відмовлятися від звичних масових форматів.
Проте в Малій Павлівці знайшли вихід: якщо не можна зібрати всіх в одному місці, фестиваль може прийти одразу на кілька локацій.
Десь ставлять казан, десь готують домашню випічку, десь збираються артисти й волонтери. Усі ці окремі осередки зрештою об’єднує спільна мета — підтримка ЗСУ.
Локації можуть змінюватися, але справа триває.
Світлана Лебідь дякує небайдужим землякам, які допомогли організувати фестиваль, принесли продукти, готували страви, пригощали людей і робили благодійні внески.
Вона пишається односельцями, які навіть у складний час не втрачають здатності гуртуватися. Адже справжня сила громади вимірюється не розміром сцени чи кількістю святкових декорацій, а кількістю людей, готових працювати для спільної справи.
На першому відео з фестивалю — лише одна з малопавлівських локацій. Вишиті рушники, різнокольорові стрічки, вишиванки, великий казан і миска запашних пампушок створили атмосферу справжнього українського свята.
Тут готували зелений борщ із галушками. І не варто дивуватися, що на вигляд він червоний. Зеленим його називають тому, що серед складників є весняна зелень і щавель.
Своїми кулінарними секретами ділилася Тетяна Коряк — берегиня місцевих традицій та відома артистка художньої самодіяльності.
Господиня не просто показувала готову страву, а розповідала, як у казані поєднуються різні складники. Овочі, зелень і приправи, кожен зі своїм смаком, мають «подружитися», щоб разом ставати борщем.
У цьому Тетяна Коряк побачила добрий символ і для людей: нам також потрібно триматися разом, підтримувати одне одного й залишатися єдиними.
А ще цей борщ був із піснею. Бо готували його люди, для яких народна пісня — така сама важлива частина української традиції, як вишитий рушник, родинний рецепт чи велика дерев’яна ложка біля казана.
До приготування долучилася й маленька Богдана. Дівчинка так упевнено взялася помішувати борщ, наче робить це не вперше.
Саме в таких невеликих епізодах і живе традиція. Вона передається не лише у записаних рецептах чи святкових сценаріях, а й від старших до дітей — від великого казана до маленьких рук.
Сьогодні Богдана допомагає дорослим біля вогнища, а через роки, можливо, вже сама розповідатиме молодшим, як у Малій Павлівці варили борщ для українських захисників.
Борщ куштували, хвалили, ним пригощали гостей. Частину приготовленої страви та інших домашніх смаколиків передали нашим військовим.
Нехай разом із частуванням вони відчують тепло рідного краю, турботу земляків і просте людське «дякуємо».
Для Малої Павлівки благодійні заходи на підтримку військових давно стали доброю традицією. Місцеві волонтери, працівники культури, учасники художньої самодіяльності та звичайні жителі села не чекають особливого запрошення, коли потрібно допомогти.
Одні готують і печуть, інші виготовляють речі для благодійного продажу, збирають продукти, організовують концерти та ярмарки. Хтось допомагає працею, хтось продуктами, хтось гривнею.
Змінюються пори року, місця зустрічей і назви благодійних заходів, але мета залишається незмінною — підтримати тих, хто захищає Україну.
Малопавлівські волонтери вже не раз доводили, що для доброї справи не обов’язково чекати великих можливостей. Коли кожен приносить те, що може, із невеликих внесків складається вагома допомога.
Директорка Малопавлівського будинку культури Світлана Лебідь і голова Комишанської громади Сергій Павленко дякують усім, хто долучився до проведення фестивалю та збору коштів.
Вони пишаються земляками, які навіть під час війни бережуть українські традиції та наповнюють їх важливим змістом.
Кожна гривня, кожна миска борщу, кожна домашня пампушка, передана військовим, — це частинка вдячності людям, які тримають українську оборону.
У Малій Павлівці вкотре довели: коли земляки разом, добра справа неодмінно матиме продовження.
Фестиваль борщу відбувся, але наша розповідь про нього ще не завершена. Адже локацій було кілька, рецептів — також, а кожен казан має власну історію.
Тож сьогодні — лише перша частина.
Дякуємо всім, хто готував, пригощав, співав, допомагав і донатив. І низький уклін нашим захисникам, завдяки яким українські пісні звучать, традиції живуть, а борщ залишається українським.
Наталія ПАСЮГА
На головному фото артистки з Малої Павлівки на Сорочинському ярмарку.
