Два роки тому, через тиждень після пожежі, ми знову приїхали до старої школи у Великій Писарівці. Згарище вже почало вистигати, але стіни ще залишалися теплими на дотик, ніби продовжували утримувати жар полум’я.
Це архівне відео «Ворскли» було зняте у вересні 2024 року. Тоді ще можна було пройти навколо школи, зазирнути у вигорілі приміщення і побачити, що залишилося від будівлі, у якій навчалися кілька поколінь великописарівців.
У ніч проти 1 вересня 2024 року внаслідок російського обстрілу у старій початковій школі спалахнула пожежа. Історична будівля, яка понад століття служила дітям Великої Писарівки, вигоріла майже повністю.
Особливо гірко, що це сталося напередодні Дня знань. У той час, коли школи мали наповнюватися дитячими голосами, квітами та звуками першого дзвоника, над Великою Писарівкою здіймався дим.
Стару частину школи звели ще на початку ХХ століття. Після Другої світової війни будівлю розширили — добудували ще одну половину в тому самому архітектурному стилі.
Школа пережила різні часи, суспільні зміни, освітні реформи та зміну поколінь. Але не пережила російської агресії.
Саме так ми назвали матеріал, опублікований після тієї поїздки:
Минув тиждень після пожежі, але стіни колишньої школи у Великій Писарівці ще теплі на дотик, ніби все ще утримують жар від полум’я, що пожерло їх.
Стара частина будівлі вигоріла повністю. Не залишилося даху, дверей та дерев’яних конструкцій. Крізь порожні вікна було видно не класи й коридори, а обвуглені стіни та небо.
Проте навіть серед згарища колишній учень згадував не пожежу, а свої перші шкільні роки, учителів, однокласників і кумедні пригоди.
Одна з них — історія про орла, якого колись упіймали десятикласники. Цілий тиждень птах мешкав у школі, доки про незвичайного «учня» не дізналися вчителі й не випустили його на волю.
У пам’яті залишилися перші вчителі, навчання у старших класах уже в НВК, перерви, шкільні друзі й ті щасливі роки, які тоді здавалися звичайним життям.
У вересні 2024 року могло здатися, що пожежа вже поставила останню крапку в історії будівлі. Та, як з’ясувалося, це були ще не остаточні руйнування.
Упродовж наступних двох років час і негода продовжували нищити те, що вціліло після вогню. Частина стін обвалилася, перекриття провалилися, а понівечена будівля дедалі більше перетворювалася на руїну.
Тому сьогодні це архівне відео має особливу цінність. На ньому стара школа вже спалена, але ще впізнавана. Ще можна роздивитися її обриси, пройти знайомим подвір’ям і впізнати місця, де колись були класи.
Для великописарівців стара школа була не просто спорудою. Тут діти вперше сідали за парту, вчилися читати й писати, знаходили друзів та зустрічали своїх перших учителів.
Тепер ця будівля стала ще одним свідченням російських злочинів проти Великої Писарівки. Водночас вона продовжує жити у фотографіях, відеозаписах і спогадах колишніх учнів та педагогів.
Ми зберігаємо й знову публікуємо ці кадри, щоб пам’ятати не лише руїни. Пам’ятати школу живою — з уроками, перервами, дитячими голосами і навіть з орлом, який колись на цілий тиждень став її незвичайним мешканцем.
Читайте також
