24 лютого 2022 року кордон на Великописарівщині став однією з перших точок повномасштабного вторгнення. Камери відеоспостереження на митному посту «Велика Писарівка» зафіксували рух багатокілометрових колон російської військової техніки, що заходили на територію України.
Окупанти були переконані, щоїх чекає легкий і швидкий марш — через українські міста аж до Києва. Саме тому не приховували самовпевненості: усміхалися, махали руками місцевим жителям, ніби сприймаючи вторгнення за демонстрацію сили або парад.
Реальність виявилася іншою. Люди у Великій Писарівці не мовчали. Росіян відкрито запитували, навіщо вони прийшли на українську землю, а найсміливіші зустрічали загарбників лайкою й відвертим спротивом. Того ж дня на центральній площі селища патріот підняв український прапор — як знак, що тут не чекають і не здадуться.
Далі події розгорталися стрімко. Камера, яка дивом ще деякий час працювала на кордоні, вже вночі зафіксувала інші кадри: російська техніка на тягачах відступала назад. Це були наслідки першого серйозного бою — під Охтиркою українські воїни дали ворогу жорстку відсіч.
Згодом окупанти вже не встигали евакуйовувати підбиті танки й БТРи. Частину техніки вони просто кидали на полі бою — іноді навіть у справному стані. Наступ захлинувся.
Великописарівщина, яку обстріляли однією з перших у перші години великої війни, стала й однією з перших звільнених від ворога.
Та війна не завершилася. Вона щодня забирає життя, ламає долі, стирає з мапи українські села й міста. І за це немає і не може бути прощення. Росія назавжди залишиться для нас територією ворога — країною, що принесла на українську землю смерть і руйнування.
На фото:
На митному посту “Велика Писарівка”. 24.02.2022
