Війна продовжує забирати найкращих. Знову страшна звістка облетіла Великописарівську громаду: боронячи рідну землю від ворога, загинув військовослужбовець ЗСУ, житель с. Шевченкове Куранов Денис Віталійович, 1994 року народження.
Його життєвий шлях був прикладом глибокої прив’язаності до Батьківщини та сім’ї. Коли мама Дениса вирішила переїхати на постійне місце проживання до росії, маленький Дениско виявив бажання жити з бабусею Галею у Шевченковому. Мама Дениса забрала з собою доньку, а його сестру, і з того часу у кожного було своє життя. Так і виріс хлопець у сільській місцевості, де мешкали добрі працьовиті люди. Бабуся, піклуючись про онука як могла, стала для нього головною опорою. Саме вона повела Дениса вперше до школи, показавши йому дорогу у країну знань.
Колишня учителька Тетяна Блошкіна згадує:
«Денис Куранов навчався в Братеничанській школі, був таким гарним хлопчиком — стриманим, вихованим, спокійним, доброзичливим, а ще він дуже любив свою бабусю Галину. Вона водила його за ручку до школи, коли він навчався у молодших класах…». Минув час, і одного разу пані Тетяна зустріла його в селі: «Колись я йшла по с. Шевченкове, і Денис підвозив мене… Я не могла намилуватися Дениском, який він був красень. Спи, наш Дениска, дякуємо тобі за все, стоячи на колінах. Ти – наша гордість».
Життя хлопця ніколи не балувало. Після закінчення 9- класу Денис поїхав здобувати освіту у Богодухівське профтехучилище, де згодом створив сім’ю і має двох дітей.
Про свою бабусю, яка виховала його і піклувалася до останнього, він не забував. При нагоді приїжджав, щоб допомогти по господарству і просто запитати, як вона.
Колишня директорка школи Людмила Таненкова відгукується про нього як про достойного жителя села:
«Запам’ятався мені Денис відповідальним і свідомим громадянином. Хоча прописаний він у селі, а проживав у м. Богодухів, завжди під час виборів приїжджав до нас на виборчу дільницю і віддавав свій голос за одного з кандидатів, бо розумів, що це має зробити кожен свідомий громадянин країни».
Він завжди мав свою точку зору, і йому не байдужа була доля села, громади, України.
Коли почалося повномасштабне вторгнення ворога, Денис без вагань став на захист України. Свій військовий обов’язок він виконав до кінця, підтвердивши власним життям свій незламний вибір, зроблений ще у дитинстві.
Наш земляк віддав своє життя, захищаючи Україну і всіх нас заради гідного майбутнього. 21 листопада з воїном навіки попрощалися у м. Богодухів, де проживає його сім’я. Поховали Дениса Куранова на міському кладовищі, на Алеї Слави.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Олена ТЯГЛЕНКО
