Всеукраїнська акція під такою назвою уже декілька місяців поспіль проходить в Україні. За цей час до неї долучилися мешканці кількох десятків міст, переважно — обласних центрів. Утім, в Охтирці теж не залишились осторонь: 9 березня рідні військовополонених та небайдужі містяни уже не вперше вийшли на Успенську площу в Охтирці, щоб заявити про свою підтримку українським військовим, які знаходяться в полоні російської федерації.
«Не мовчіть — полон вбиває!», «Ви тут, бо наші рідні досі там!», «Ти вільний, а вони — ні!», «У полонених гниють рани, у байдужих — гниють душі!», «Поверніть Азов з полону!», «Ціна нашого полону — 21 місяць катувань», «3 місяці почесного полону перетворились на 22 місяці пекла! – ці та інші написи можна було прочитати на плакатах, які тримали в руках учасники акції. Як, приміром, й «Наша акція — це крик душі», що як і інші коротко, проте доволі красномовно свідчив про мету зібрання.
— 18 травня виповнюється 2 роки, як наша дитина перебуває в полоні. Наш син, зять служить у полку «Азов». 18 травня вони були виведені, з того часу немає практично ніяких звісток. Остання була 7 травня 2023 року, коли напередодні відбувся обмін полоненими, й додому повернулися 45 бійців «Азову». Тоді ми отримали звістку, що він живий, — розповіла одна з учасниць акції. — Дуже хочеться, щоб кожна мама дочекалась свого сина чи доньку, щоб діти дочекалися свого батька… Дуже важко, коли поряд гинуть діти твоїх рідних, твоїх друзів, твоїх знайомих Ми чекаємо кожного захисника. Розуміємо, що робиться все можливе для цього, але ми вирішили таким чином привернути увагу міжнародної спільноти до проблеми військовополонених, щоб пришвидшити їх обмін. Щоб нам допомогли у цьому «треті» країни. Вийти на акцію — це найменше, що ми можемо зробити для звільнення військовополонених!
— Я мама сина, який у 3-ій штурмовій бригаді з першого дня війни. Приїхала підтримати рідних і близьких усіх азовців, усіх інших військовополонених, які витримують величезні муки у полоні. Їх біль для мене теж близька. Якщо можна щось зробити, щоб їх визволити, ми будемо робити! — розповіла інша учасниця акції.
— Ми хочемо звернути увагу суспільства, щоб було більше розголосу. Чим більше проходить часу, тим суспільство більше забуває про тих, хто нас захищав, а зараз знаходиться у полоні. Треба, щоб суспільство долучалося до визволення полонених, навіть якщо у більшості людей немає рідних чи знайомих у полоні і вони до цього не причетні. Треба, щоб нас почули міжнародні організації, які займаються обмінами, відвідуванням військовополонених у Росії. Ми не знаємо, як вони там живуть, в яких умовах, яке у них здоров’я. Бо нас не допускають до них. Треба більше розголосу, більше підтримки і це допоможу повернути наших рідних, наших Захисників! – це слова однієї з небайдужих охтирчанок, які вийшли на акцію.
«Поверніть захисника Маріуполя додому. Штань Денис» — з таким плакатом вийшла на акцію одна з гостей Охтирки. Ось що вона розповіла:
— Я мама, приїхала сюди із Сум. Майже 2 роки зовсім нічого не знаю про свою дитину. Знаю тільки з відео у соцмережах, що мій син у полоні, і більше нічого. Він строковик, служив у Маріуполі. Йому залишалося дослужити 3 місяці, коли почалася війна. Куди ми тільки не зверталися, ніхто нас просто не чує…
— Третій рік у полоні, гниють рани… Є одне бажання, щоб їх швидше повернули додому, — це слова ще однієї мами, чий син-азовець знаходиться у полоні. Про те, що її син потрапив у полон під час виведення наших Захисників з Маріуполя, вона дізналася з телебачення…
Підтримати учасників акції «Не мовчи! Полон вбиває!» та поспілкуватися з ними прийшов 9 березня й Охтирський міський голова Павло Кузьменко.
Післяслово: наразі достеменно невідомо, скільки українців перебуває у російському полоні. Востаннє цифру «понад 8000 українців» озвучив 24 січня 2024 року представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Юрій Таранюк під час засідання Ради з прав людини, гендерної рівності та різноманіття при МЗС України. За його словами, «наразі виконано 49 обмінів і повернуто додому 2828 осіб, із них 2681 військовий і 147 цивільних. У полоні на сьогодні перебувають понад 8 тисяч осіб, із них понад 1600 цивільних. Але десятки тисяч людей, і цивільних, і військовополонених, перебувають у статусі зниклих безвісти». За його словами, з понад 8 тисяч осіб, які перебувають у полоні (підтверджена Україною інформація), підтверджені росією через Міжнародний Комітет Червоного Хреста лише понад половина. Дані ж про інших полонених було отримано іншими способами, зокрема від звільнених полонених. З того часу відбулось два обміни полоненими: 31 січня, коли додому повернулись 107 військовополонених, та 8 лютого, коли з російського полону вдалося повернути 100 українських Захисників.
Борис ЧИКАЛО
