Уже третій рік моїм прихистком є Будинок-інтернат для громадян похилого віку в місті Охтирка. Життя розпорядилося так, що на схилі літ я залишилася самотньою у рідній домівці в селі Розсоші, що на Великописарівщині. Війна розкидала рідних по світу попри їхнє бажання. Хвороби одна за одною забирали сили, і, врешті, я втратила можливість самостійно себе обслуговувати.
Кажуть, що не так страшна смерть, як самотня старість. Бо ніхто не знає, який іспит доля підготувала нам наостанок. Після нещасного випадку я шість місяців була прикута до ліжка. Це страшно — відчувати безпомічність, коли поруч немає рідної душі: чоловік помер давно, а чотири роки тому пішла з життя і донька.
Та світ не без добрих людей. Навіть зараз, коли триває війна, людська доброта залишається найвищою цінністю. Небайдужі люди допомогли мені виїхати з села та забезпечили належний догляд. Життя в інтернаті сповнене турботи. Тут я не одинока. У кімнаті ми мешкаємо втрьох, і в нашому спільному домі панує затишок. Тут є всі умови: тепло, чисто, а головне — ми оточені увагою. Працівники закладу роблять усе, щоб ми почувалися захищеними: вчасно поміряють тиск, принесуть смачну їжу, підтримають і справою, і словом.
Хоча я пересуваюся на ходунцях, намагаюся не залишатися осторонь і допомагати тим, кому ще важче: когось погодую, комусь подам необхідну річ або помию посуд. Це дає мені відчуття того, що я все ще потрібна. В інтернаті я зустріла і своїх земляків — це допомагає почуватися ніби вдома.
Завершився ще один рік тривог та очікувань. Я хочу щиро подякувати колективу Охтирського будинку-інтернату та його керівнику — Сергію Івановичу Шияну. Ваша праця — це справжнє милосердя. Ви є тим світлом, що розганяє темряву у ці складні часи. Завдяки вам ми знаходимо душевний спокій та розраду.
Вітаю вас із Новим роком! Нехай ваші добрі серця ніколи не втомлюються, а доля віддячує вам сторицею за вашу людяність. Бажаю вам міцного здоров’я, родинного затишку та невичерпної енергії. Дай Бог, щоб наступний рік приніс нам усім довгоочікувану Перемогу, а мир повернувся в кожну українську домівку.
Зі щирою повагою та вдячністю — ваша підопічна Галина Іванівна Гридньова
Фото ілюстраційне
