ЖИТТЯ, ПРИСВЯЧЕНЕ МИЛОСЕРДЮ
Вона живе в постійних боргах, її щоденний графік — це марафон лікування та годування понад 120 врятованих тварин. Вікторія Козловська з Кириківки свідомо відмовилася від власного життя, комфорту та фінансової стабільності, щоб стати останнім рубежем оборони для тих, кого зрадили люди, — безпритульних котів і собак.
Це історія не просто про волонтерство, а про боротьбу одного невтомного серця, наповненого безмежною любов’ю, проти тотальної байдужості та жорстокості громади.
ТВАРИНИ, ЯК І ЛЮДИ, МАЮТЬ ПРАВО НА ЖИТТЯ
Війна принесла горе не лише людям. Тяжко сьогодні доводиться й тваринам: як домашнім улюбленцям, які втратили господарів, так і безхатькам, які народилися просто неба. Якщо люди, зіткнувшись із новими викликами, намагаються врятуватися і пристосуватися, то чотирилапі – безсилі. Одні їх викидають як непотріб, а інші підбирають і дають надію на життя.
Саме другою дорогою пішла Вікторія Козловська з селища Кириківка Охтирського району на Сумщині. Вона стала одним із тих нечисленних волонтерів, для яких милосердя до тварин перетворилося на головний і єдиний сенс існування.
ПОЧАТОК ВОЛОНТЕРСТВА: ВІД ЛЮДЕЙ ДО ТВАРИН
Жінка вже не один рік опікується долею тварин. За її власними словами, вона «живе їхнім життям і іншою вже не буде».
Свій волонтерський шлях Вікторія розпочинала, допомагаючи людям (привозила їжу та одяг). Однак, коли місцева влада відмовилася від співпраці з благодійним фондом, пояснюючи, що «немає в цьому потреби», Вікторія зрозуміла, що тварини потребують допомоги значно більше, і вони будуть завжди вдячними.
Переломним моментом стала повномасштабна війна. Коли в селищі стало гучно, перелякані домашні собаки тікали, а господарі, виїжджаючи в евакуацію, залишали своїх улюбленців напризволяще. Вікторія почала підгодовувати голодних котів і собак, а згодом — забирати їх до себе. З часом чотирилапих назбиралося близько тридцяти, а потім і більше.
Наразі Вікторія опікується понад 80 собаками (переважно великими, вагою 30–60 кг) і понад 40 котами. Вони розміщені в її власному будинку, сусідньому порожньому дворі, а також у посадці та на вулиці.
ПОСТІЙНИЙ КРИК ДУШІ: БОРОТЬБА ЗА КОЖНУ ГРИВНЮ
Любов не може оплатити ветеринарні рахунки. Вікторія, економіст за освітою, змушена займатися репетиторством, оскільки не може поїхати на престижну роботу до столиці через своїх підопічних. Вона свідомо пожертвувала власним повноцінним життям, комфортом, шопінгом і фінансовою стабільністю заради них.
Щоденна потреба в коштах величезна. На утримання такої кількості тварин йдуть тисячі гривень:
Коти: мінімум 30 кг сухого корму на тиждень (близько 2800 грн) + вологий корм для тварин-інвалідів.
Собаки: два великі чавуни каші щодня (витрати 500–600 грн на добу).
Ветеринарія: вакцини, ліки від інфекцій та паразитів, складні операції.
Саме тому волонтерка постійно просить ледь не милостиню в соціальних мережах.
Забезпечення будками: Вікторія збирає старі ковдри, солому, будівельний матеріал (дошки, шифер) для облаштування будок для тварин та огорожі, які самотужки будує. Вона дякує небайдужим людям, які допомагають їй, бо без них її робота була б неможливою.
ЗВІТИ ДЛЯ БЛАГОДІЙНИКІВ: КОЛИ ЛЮДЯНІСТЬ ЗНЕЦІНЮЄТЬСЯ
Навіть у цій тяжкій праці Вікторія стикається з несправедливістю. Деякі фонди, що надають гуманітарну допомогу, вимагають «ідеальних» звітів, звинувачуючи опікуна у «поганих фотографіях».
«Люди, які опікуються тваринами, не мають крутих телефонів, щоб добре знімати… Шкода, що людяність знецінюється до рівня гарного селфі з тваринами», — бідкається пані Вікторія.
Вона підкреслює, що часто допомогу отримують ті, хто робить «гарний піар», тоді як вона сама, маючи купи боргів і проїжджені велосипеди, залишається в мінусах, бо її робота не оплачується.
СТЕРИЛІЗАЦІЯ — ЗАПОРУКА ВІДСУТНОСТІ БЕЗХАТЬКІВ
Найбільша її праця — це боротьба з наслідками людської безвідповідальності. Вікторія не лише лікує і годує, але й активно займається стерилізацією, бо це єдиний шлях зменшити популяцію безпритульних тварин.
Під час війни вона самотужки возила на стерилізацію до Охтирки близько двохсот тварин, витрачаючи кошти на таксі та процедури.
Вона постійно стикається з випадками, коли стерилізовані собаки, з невідомих причин, народжують знову (наприклад, вулична собака навела вісьмох цуценят, що вимагало збору коштів на будки, вакцини та лікування кишкової інфекції).
БОРОТЬБА З БАЙДУЖІСТЮ ТА ЖОРСТОКІСТЮ
Незважаючи на її жертовність, жінка постійно стикається з байдужістю та жорстокістю земляків.
Місцева влада: не підтримала її пропозицію щодо подвірного обходу для зобов’язання стерилізації домашніх улюбленців і відмовилася виділити місце під притулок чи залучити зооконтроль.
Жорстокі сусіди: погрожують їй за зауваження про негуманне поводження з тваринами, а на її підопічних нападають, ламають їм ноги та ріжуть (один випадок лікування обійшовся в 27 тис. грн).
Безвідповідальність: постійне підкидання цуценят і кошенят просто на вулицю, або, що гірше, у зграї великих собак.
«Тварини ні в чому не винні», — наголошує Вікторія, не розуміючи, як люди здатні так знущатися.
ВІЗЬМІТЬ У ДІМ ДРУГА: МРІЯ ПРО НОВУ РОДИНУ
Вікторія мріє, щоб якомога більше її хвостиків знайшли родини. Вона лагідно називає їх «дітьми» і знає характер та смаки кожного. Історія кожної тварини – це шлях крізь біль і боротьба за виживання.
Вона віддає своїх підопічних лише в надійні руки, вимагаючи дотримання умов належного виховання. Один із її собак навіть поїхав до Нідерландів, де його тепер люблять.
Кажуть, що Бог дає можливість дожити до глибокої старості лише тим, хто по-справжньому любить тварин, тому що такі люди незамінні. Це ті, хто може підібрати з вулиці вмираючу істоту і лікувати її, поки вона не стане на лапи; ті, хто купує корм раніше, ніж собі їжу. Це люди, які, втрачаючи свого улюбленця, втрачають душу. Бог бачить їх і дає їм час, адже допоки вони живі, істоти, які вони створили, будуть у безпеці.
Волонтерка звертається до всіх:
Стерилізуйте власних, сусідських, безхатніх тварин! Вона готова допомогти порадою та сприянням.
Не купуйте — прилаштуйте! «Дайте можливість песикам і котикам любити вас і бути вам вірними друзями, адже їм можна довіряти більше, ніж людям», — підсумовує Вікторія.
Життя Вікторії Козловської — це безперервна праця, повна боргів і тривог, але й наповнена безмежною любов’ю. На запитання, навіщо їй це, вона не зважає, бо в цей момент думає, як врятувати кота, що виживає на зруйнованому даху.
ЯК ДОПОМОГТИ ВІКТОРІЇ ТА ЇЇ ПІДОПІЧНИМ
Усі, хто бажає допомогти волонтерці врятувати життя хвостикам, можуть перерахувати кошти. Кожна гривня — це порятунок і шанс на життя для братів наших менших.
Картка: 4731 2196 1908 6238
Отримувач: Вікторія Богданівна Козловська
Телефон: 099-78-10-413 (для зв’язку).
Олена ТЯГЛЕНКО
Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та «Коrmotech»
