Світлини у телефоні Олександра Орлянського навряд чи багато розкажуть про війну. Він не любить фотографуватися зі зброєю, вважаючи, що її й так забагато навколо. Натомість у смартфоні військового — десятки відео про риболовлю. Саме так кулеметник роти охорони 27-ма окрема артилерійська бригада імені кошового отамана Петра Калнишевського намагається хоча б подумки повернутися до мирного життя.
Тридцятидворічний Олександр Орлянський із Роменщини каже: спокійне хобі допомагає тримати внутрішній баланс там, де небо рідко буває тихим, а російські безпілотники щодня полюють на українських військових та техніку.
Більше історій українських захисників читайте у рубриці «Наші герої» на сайті «Ворскли».
До повномасштабного вторгнення Олександр мав мирне ремесло — працював столяром. Напередодні великої війни разом із дружиною перебував у Польщі. Новина про напад росії застала їх за кордоном, але сумнівів щодо подальших дій у чоловіка не виникло — потрібно було повертатися додому.
Він намагався переконати дружину залишитися у безпеці, пояснював, що попереду — повна невідомість, війна та небезпека. Проте жінка відмовилася залишатися сама й вирушила разом із ним.
Навесні 2022 року повернутися до України було непросто. Транспортне сполучення працювало з перебоями, однак щойно з’явилася можливість, подружжя вирушило додому.
У травні 2022 року Олександр уже був на рідній Роменщині й одразу пішов до районного військкомату. Невдовзі чоловікові повідомили про набір до Сумської артилерійської бригади.
Для Олександра Орлянського це був очевидний вибір — місцева бригада, рідний край і добре знайомі армійські будні. Під час строкової служби у 2016 році він уже служив у роті охорони, тому добре уявляв військове життя.
Отримавши посаду кулеметника, військовий швидко освоїв ручний кулемет Калашникова. Каже, що принципових відмінностей від автомата небагато — зброя лише більша, важча та потужніша.
За роки служби кулемет жодного разу не підвів свого бійця.
27-ма реактивна артилерійська бригада імені Петра Калнишевського виконує бойові завдання на різних напрямках фронту та бере участь в обороні Сумщини від російських атак.
За чотири роки служби географія бойових завдань Олександра охопила Миколаївщину, Херсонщину та Запоріжжя. Проте найважчими для нього стали саме бойові чергування на Сумщині.
— Тут небо постійно «брудне», — говорить військовий.
Так бійці називають повітряний простір, переповнений ворожими безпілотниками. Над позиціями постійно кружляють розвідувальні «крила» та ударні FPV-дрони.
Через це кулеметнику доводиться працювати практично безперервно, прикриваючи техніку та екіпажі від атак із повітря.
Раніше «Ворскла» вже писала про атаки FPV-дронів на прикордоння Охтирщини, де ворог б’є по цивільному транспорту, будинках та соціальних автобусах.
Перші місяці служби, пригадує Олександр Орлянський, був навіть певний азарт — він намагався рахувати збиті цілі. Згодом це втратило сенс.
Коли ти на війні від травня 2022 року, щоденний ризик стає звичною виснажливою роботою, а нові події поступово перекривають попередні.
Вистояти у такому ритмі допомагають побратими. Більшість військових у підрозділі — також земляки із Сумщини.
Саме це створює особливий рівень довіри та мотивації. Коли поруч люди з твого краю, не потрібно зайвих пояснень, за що всі вони воюють.
Кожен добре розуміє: захищає власний дім, своїх рідних і Сумщину, яка щодня потерпає від російських атак.
Також читайте на сайті «Ворскли» матеріали про ситуацію у Великій Писарівці, Рябині та інших прикордонних громадах Охтирщини, які регулярно потерпають від ударів FPV-дронів та авіабомб.
Попри втому від тривалої служби та постійну напругу, Олександр Орлянський зберігає спокійну впевненість у майбутньому.
Він вірить, що обов’язково настане день, коли зброю можна буде відкласти, повернутися до столярного ремесла й нарешті знову сісти з вудкою на березі річки.
Головне, каже військовий, що цей шлях вони проходять разом із побратимами — на своїй землі, яку тримають міцно і не віддадуть нікому.
Олександр МОЦНИЙ
Читайте також
