Можливо, мистецтво – це останнє, що потрібно для того, щоб вижити у цій війні, але не останнє, що допоможе підтримати наше ментальне здоров’я під час війни», – вважає Яніна Тищенко, творчий педагог, керівниця арт-студії «Колорит», викладачка Охтирської дитячої художньої школи ім. Т.Г.Шевченка.
17-20 квітня цього року в Ужгороді відбувся ІІІ Всеукраїнський пленер «БарвоКемп», в якому взяли участь юні художники з Охтирки, Сумська область. Як це було, про ідею створення «БарвоКемпу», про мистецтво, взагалі, та, зокрема, про значення мистецтва для дітей під час війни в Україні ми говорили у затишному просторі арт-студії «Колорит» із пані Яніною.
Тож, як і коли виникла ідея створення виїзних пленерів для юних художників?
Насправді, це ідея Любові Ярцової, керівниці ГО «ArtKryla» (м. Суми), викладачки Сумської дитячої художньої школи ім.М.Г.Лисенка, майстрині з витинанки та писанкарства, та ще й нашої землячки з Охтирського району. Любов родом із Охтирщини. Ми давно з нею знайомі і співпрацюємо давно. Ми ж займаємося однією справою – вчимо дітей малювати. Познайомилися під час одного із творчих фестивалів, здається, це був багатожанровий міжнародний фестиваль у Болгарії. В процесі спілкування народилася ідея створення фестивалю-пленеру для юних художників. Так і народився «БарвоКемп». Назву придумали гуртом із Любою Ярцовою та її колєжанками – сестрами Наталією та Ольгою Москаленко.
Яка мета вашого творчого проєкту?
«БарвоКемп» – це творчий проєкт та мистецький табір одночасно, спрямований на підтримку юних художників, зокрема із прифронтових територій Сумщини. Проєкт створений для розвитку творчих здібностей дітей під час війни, які проживають у складних умовах.
Коли і де відбувся перший фестиваль?
Минулого року, влітку, у серпні Люба мені зателефонувала і запропонувала повезти дітей у Карпати. Вибрали селище Воловець у Мукачівському районі Закарпаття. Зібрали групу чисельністю 20 дітей, учнів художніх шкіл Сум та Охтирки і поїхали в гори. Всі наші фестивалі проходять у форматі конкурсу-пленеру-туризму. Пленер – це здобуття досвіду малювання на відкритому просторі. До того це і відпочинок на природі, це відкриття нових куточків України, це конкурс творчих робіт. А найголовніше, ми веземо дітей у безпечні місця. Ми переживаємо складні часи війни в Україні, але дитинство неможливо затримати чи повернути. Для дітей воно тут і зараз.
Яніно, ви робите неймовірно велику і добру справу. Де ще вдалося побувати?
У жовтні минулого року ми надихалися Кам’янець-Подільським. Найголовніший символ міста – стара фортеця. Юні художники із Сум та Охтирки, та інших куточків України створювали свої «Замкові етюди», які бачили наживо перед собою. Це прекрасний досвід бачити прекрасне і переносити його на папір. У Кам’янці-Подільському нам дуже пощастило із організацією проживання. Ми попали у справжню арт-резиденцію фортеці, де працюють дорослі і юні художники. До того ж Кам’янець-Подільський – це унікальне старовинне українське місто, а одна із складових нашого фесту – це відвідування художніх музеїв та знайомство із історичними пам’ятками та туристичними локаціями України.
Нещодавно ви побували в Ужгороді. Які враження і успіхи?
Враження неймовірні. Успіхи теж. Насамперед, 17-20 квітня в Ужгороді було тепло. Як відомо, Ужгород – це українська столиця сакур. Це була неймовірна подорож! Прекрасне, затишне, квітуче місто. Ми знаходили зручні спокійні місця, де можна сісти на каремати і малювати з ранку до обіду. Потім туристична програма і відпочинок. Наш фестиваль видався дуже насиченим. Бо ми попали в епіцентр культурних та волонтерських подій України. Щорічно, уже вдесяте, якраз із 17 по 19 квітня відбувався благодійний «Сакура Фест», який поєднує ярмарок крафтових виробів, виступи музикантів, фаєршоу, фудзони, екопікніки та пленери. Тож, ми вписалися у цю програму. Атмосфера цих днів була наповнена традиційним милуванням сакур. А для наших вихованців – ще й мистецьким досвідом. До того ж цей фестиваль є головною весняною подією Закарпаття, який поєднує культуру та волонтерство, бо метою заходу був збір коштів на потреби ЗСУ.
Знайомство із мистецтвом краю відбувалося у Закарпатській академії мистецтв, у художньому музеї. Ми знайомилися як із старою мистецькою школою, так і з сучасним мистецтвом Закарпаття. Усіх дуже вразила експозиція художників-воїнів, тих, хто зараз на війні, і тих, хто загинув. Для них відведена окрема виставкова зала.
Ми ще побували у двох замках: Невицькому та Ужгородському. 18-19 квітня відбувався благодійний фестиваль «Бельтайн». І ми поринули в атмосферу середньовіччя, а ще поласували крафтовими смаколиками і долучилися до збору коштів на підтримку ЗСУ.
Це дійсно вражає, скільки ви всього надивилися і були у вирі чудових подій.
Так. Це було занурення у життя, яке було до війни. Ужгород – місто життя. Фестиваль надихає і дає нам сили працювати і творити. Жити. І піклуватися про наших дітей, щоб у них було дитинство. І були спогади про те, що вони бачили, і в чому приймали участь…
Пані Яніна готується до уроку. І до нагороджень своїх вихованців – розкладає дипломи, грамоти і кубки. Нагороди отримають усі. Охтирка – місто талановитих людей. Мистецтво – вічне, а все починається з дитинства.
Вітаємо талановитих учнів Охтирської дитячої художньої школи імені Т.Г.Шевченка та їх викладачку Яніну Тищенко з черговими перемогами та блискучим результатом, який вони продемонстрували на ІІІ Всеукраїнському фестивалі творчості «БарвоКемп».
ГРАН-ПРІ отримали: Вероніка Бейс, Софія Лялко; І місце посіли Олександр Карпичко, Яна Кутова, Владислав Шевела, Злата Максименко, Лілія Кіорогло; ІІ місце – Олександра Білковська, Анна Білковська, Варвара Біданець, Аріна Стешенко.
Спілкувалася
Валерія Бакуліна
Повний текст статті Валерії Бакуліної читайте у друкованому виданні газети «Ворскла» та ПДФ-версії.
Замовити ПДФ-версію можна за телефоном 0667172898 та через електронну скриньку vorskla1930@ukr.net
