Охтирщина — край зі славними футбольними традиціями. У різні роки ФК «Нафтовик» був візитівкою регіону на всеукраїнській арені, виховував футболістів, які прославляли не лише клуб, а й рідну землю. Заповнені трибуни, дитячі мрії, перші перемоги й гіркі поразки — усе це частина історії, яку тут добре пам’ятають.
Сьогодні футбол на Охтирщині живе й розвивається в надзвичайно складних умовах воєнного часу. Але команда не зупинилася. Вона тренується, виходить на поле, будує плани й дивиться в майбутнє.
Про виклики сьогодення, ставку на власних вихованців і бачення розвитку футболу — у розмові з головою ФК «Нафтовик» Олександром СІКУНОМ.
— Яким сьогодні є підготовчий процес команди?
— Відверто кажучи, це один із найскладніших періодів у роботі. Ми готуємося в умовах війни, і це відчувається у всьому — від побутових моментів до емоційного стану футболістів. Але я щиро пишаюся хлопцями. Вони виходять на тренування не тому, що «треба», а тому, що розуміють важливість цієї справи.
Футбол сьогодні — це не лише про гру. Це про стійкість, про характер, про те, що життя на Охтирщині триває. Кожне тренування — це маленький крок уперед і доказ того, що нас не зламати.
— Що для Вас означає працювати саме на Охтирщині?
— Це велика честь і ще більша відповідальність. Охтирщина — футбольний край, де завжди любили й розуміли гру. Тут не пробачають байдужості, тут цінують працю й характер. Коли ти працюєш тут, ти не можеш бути випадковою людиною у футболі. У нас усі тренери й усі гравці такі.
Вони розуміють, що значить історія «Нафтовика». Молодь — рівняється на старших і так зберігається спадкоємність футболу нашого краю.
— У яких умовах доводиться тренуватися зараз?
— Умови непрості, але реальні. Є обмеження, є труднощі з ресурсами, логістикою. Але нічого, на фронті, як кажуть, важче. Тому робимо свою справу тут.
— Чи вдалося провести контрольні матчі?
— Так, і вони дуже корисні. Контрольні матчі показують справжній рівнь команди. Саме в грі видно, хто як реагує на ситуацію, на нові підходи та вимоги, хто готовий боротися, а кому ще потрібно працювати над собою.
Ми не женемося за рахунком, для нас важливі деталі — взаємодія, дисципліна, реакція на складні моменти. Це фундамент сезону.
— А як щодо нових футболістів у складі “Нафтовика”?
— Є кілька новачків, і ми уважно за ними спостерігаємо. Але я завжди наголошую, що для нас важливі не лише футбольні навички. Гравець має розуміти, за який клуб він грає, яку емблему носить на грудях! «Нафтовик» — це патріотизм і характер, і тут не затримуються випадкові люди.
— Поділитеся секретом, які завдання команда ставить перед собою на сезон?
— Ми не ставимо нереальних цілей. Наше головне завдання — розвиток і стабільність. Є намір і бажання побудувати команду, що росте від матчу до матчу, що не ламається після невдач і вміє тримати удар.
Працюємо над тим, щоб створити стабільну, боєздатну команду з характером. Команду, яка не здається після пропущеного гола, яка бореться до фінального свистка і поважає свою емблему.
Якщо говорити загальними словами, то наше завдання — розвиток. Розвиток гравців, молоді, команди в цілому. Ми хочемо, щоб наприкінці сезону могли чесно сказати: ми стали сильнішими, ніж були на старті. У футболі не завжди перемагає той, хто швидко біжить чи сильно б’є — часто перемагає той, хто терпляче і послідовно будує гру.
— Як оцінюєте фізичний стан футболістів?
— Загалом фізичний стан команди хороший. Усі пройшли медичний огляд, ми грамотно розподіляємо навантаження. Зараз важливо не перевантажити хлопців, а підвести їх до оптимальної форми.
Футбол — це довга дистанція, і ми це чудово розуміємо.
— Яку роль відіграє тренерський штаб у цей період?
— Сьогодні тренерський штаб — це не просто люди, які виводять команду на поле. Це команда однодумців, яка живе клубом щодня. Ми постійно спілкуємося, аналізуємо, дискутуємо. Головний тренер Віталій Бала — це фахівець із системним мисленням, який бачить гру на кілька кроків уперед. Тренер Руслан Табачун — людина, яка багато працює з індивідуальними якостями футболістів, з психологією, з дисципліною.
Ми часто збираємося не лише після матчів, а й після тренувань, переглядаємо відео, шукаємо рішення. У сучасному футболі виграє не той, хто голосніше кричить, а той, хто більше думає. І я переконаний, що саме командна робота тренерського штабу дає стабільність навіть у складні часи.
— Ви часто згадуєте про про футбольну молодь. Наскільки принциповою є ставка саме на власних вихованців?
— Для мене це принципове питання. Майбутнє будь-якого клубу — це його власні вихованці Можна запросити легіонерів, можна шукати готових гравців, але якщо немає своєї школи, своєї філософії, клуб не має коріння. А без коріння дерево не росте.
Охтирщина завжди славилася своїми футболістами. Тут хлопці з дитинства грають із характером, бо ростуть у непростих умовах недалекого прикордоння в умовах війни. Я переконаний, що потрібно робити ставку саме на своїх — виховувати, довіряти, давати шанс. Наприклад, цього року наша молодь чудово зарекомендувала себе у чемпіонаті, а Анатолій Мирошниченко й Денис Міцай увійшли до кращої п’ятірки бомбардирів ліги. Але й про досвідчених гравців потрібно говорити. Вони заслуговують на подяку за відданість команді та самовіддачу на матчах. На високому рівні грають досвідчені футболісти Валентин Бірюк, Артур Масло, Сергій Кісіль та і всі наші гравці.
Згадайте, як свого часу «Барселона» зробила ставку на власну академію — і світ побачив Мессі, Хаві, Іньєсту. Звісно, масштаби різні, але принцип один, це віра у своїх.
Я хочу звернутися до молоді: не бійтеся мріяти і не бійтеся грати у футбол. Футбол — це не лише талант, це щоденна праця. Якщо ви готові працювати, слухати тренерів, поважати партнерів по команді — у вас буде шанс стати справжніми футболістами.
Охтирщина потребує своїх героїв на футбольному полі. І я вірю, що вони вже ростуть.
— Наскільки важлива підтримка вболівальників?
— Вона безцінна. Навіть за відсутності повних трибун (бо це зараз неможливо), ми відчуваємо підтримку — через повідомлення, дзвінки, прості слова. Футболісти це дуже цінують.
Ми граємо не лише за результат — ми граємо для людей. Тому що футбол — це частина життя нашого краю. У найважчі часи люди завжди шукали щось, що об’єднує. Для Охтирщини дуже часто це був футбол, це був саме “Нафтовик”. Коли команда виходить на поле, вона представляє не лише себе — вона представляє місто, район, людей. І зараз наш футбол нагадує, що ми живі, ми разом, ми тримаємося. І це сьогодні надзвичайно важливо.
— Чи є слова, що особливо мотивують вас у роботі?
— Ми часто тренерським штабом згадуємо слова Валерія Лобановського: «Футбол — це гра, в якій перемагає не зірка, а команда». Це наша філософія, бо без командного духу нічого не буде.
— Що б Ви хотіли сказати на завершення своїм гравцям, любителям футболу?
— Хочу подякувати кожному футболісту — за працю й характер. Подякувати своїм колегам і керівництву клубу. І особлива подяка — нашим уболівальникам. Саме ви даєте нам сили працювати й вірити.
Охтирщина була, є і буде футбольним краєм. І ми зробимо все, щоб ця традиція жила й розвивалася.
І звичайно ж, варто подякувати людям, завдяки яким нам взагалі вдається виїжджати на матчі, бо без матеріальної підтримки, транспортом, багато ще чим, це було б неможливо.
Серед небайдужих до розвитку місцевого футболу керівник сільгосппідприємства «Комишанське» Володимир Зубко, директор Малопавлівського м’ясокомбіноту Олександр Капусник, голова профкому НГВУ «Охтирканафтогаз» Ігор Біленко, керівництво «Укрнафти», що завжди йде назустріч, звичайно ж керівництво міста та депутатський корпус, які розуміють потреби команди.
Окрема подяка ентузіасту спорту, голові ФК “Ташань” Миколі Касьяну з Комишів, який завжди на вістрі спортивних подій, допомагає нам вирішувати деякі організаційні питання. На таких людях тримається футбол.
Так що не можемо підвести ні вболівальників, ні тих, хто допомагає розвиватися «Нафтовику». Будемо працювати на перемогу у всіх сенсах.
— Дякую розмову, за чітку позицію, любов до футболу та віру в майбутню футбольну Охтирщину.
Записав Олексій ПАСЮГА
