(Замкова гора і Ворскла з висоти)
Іноді дорога веде нас не лише в нові місця, а й у нові відчуття.
Так буває, коли йдеш до Замкової гори. Спершу довго спускаєшся вниз, петляєш Куземином, і здається, що вершина десь далеко. А потім — раз, і ти вже майже на самому верху.
Тут відкривається виднокіл, що сягає за обрій. Усе довкола видно, як на долоні: ліси, поля, дахи хатинок у селах. А найдорожче для серця — це річка Ворскла, що виблискує між берегами, наче срібна стрічка. Її видно з гори, і в цю мить ніби чуєш, як вона розповідає свою віковічну історію про наш край.
Знамениту Скельку, про яку писав Іван Багряний, тут не побачиш. До неї треба їхати окремо. Як і в Куземин, як і сюди, на Замкову гору. Бо кожна така мандрівка — це наче зустріч із самим собою, зі своїми коренями.
Не відкладайте на завтра. Поїдьте й подивіться.
Може, саме там, на вершині над Ворсклою, ви побачите справжнє диво — один із наймальовничиших куточків нашої України.
Дивіться відео за посиланням https://youtu.be/GmM0L-O0g6U та підписуйтетя на ютуб-канал медіа “Ворскла”, щоб бачити більше.
