Жителі Великої Писарівки розповідають про 11 січня, що день був нібито «спокійний».
Прилетіло «всього» кілька дронів…
Але одного такого дрона — «молнії» — вистачило, щоб зруйнувати будинок повністю. Він залетів просто у вікно й вибухнув усередині. Чи то заряд був особливо потужний, чи так фатально склалася траєкторія — та дім розсипався, мов картковий. Стіни не витримали. Перекриття склалися. Від будинку, який колись був чиїмось домом, залишилися уламки.
Будинок давно стояв порожній, господар у ньому не жив.
Тож логіка ворога — невідома. Психологічний тиск? Помилка з вибором цілі? Чи просто ще один удар «наосліп»? Як би там не було, факт залишається фактом: господарю тепер повертатися нікуди.
І це — лише один епізод. Один дім. Одна адреса.
Насправді ж картина значно страшніша.
На сьогодні у Великій Писарівці не залишилося жодного неушкодженого великого об’єкта. Кожна велика будівля — пошкоджена або знищена. Адміністративні приміщення, заклади, інфраструктура. Лише кілька днів тому серйозно постраждала адмінбудівля, де раніше розташовувалася селищна рада.
Та руйнування не зупиняються.
Ворог методично нищить приватний сектор. Будинок за будинком. Вулиця за вулицею. Без різниці — жив там хтось чи давно виїхав. Без пояснень і без логіки.
Так виглядає цей «спокійний день» у прифронтовому селищі.
Коли дронів — «усього кілька».
Але кожен із них може перекреслити чиюсь історію, пам’ять, дім і можливість повернення.
Велика Писарівка не просто руйнується — її повільно стирають.
І найстрашніше в цьому — слово «звично». Бо до таких «спокійних» днів тут уже змушені звикати.
Наталія ПАСЮГА
