АЛІСА В КРАЇНІ ДИВ 22 грудня у МЦКіД «Кнєжа» відбулася прем’єра вистави для дітей «Аліса в країні див». І це був справжній тріумф! І аж дев’ять виступів. Робота двох дитячих колективів: театрального гуртка «Асорті» (керівник Світлана Корнієнко) та хореографічного колективу «Сувенір» (керівник Дарина Сопітько) показали високу майстерність і талант наших дітей та їхніх керівників. Як це їм вдалося і чому саме «Аліса в країні див» з’явилася на Охтирській сцені ми запитали у Світлани Корнієнко.
Зазвичай ми ставимо вистави «під наших дітей». Минулого року були «Пінгвіни», які мали успіх у глядачів. «Що будемо ставити далі?», – запитала я у своїх вихованців. І діти захотіли зіграти «Алісу в країні див». Треба зазначити, що це найпопулярніша книга у світі після Біблії і п’єс Шекспіра. Отак ми «замахнулися» на світові літературно-театральні шедеври. Репетиції продовжувалися впродовж трьох місяців із вересня. Не скажу, що це було просто. Аж ніяк! Зважаючи на постійні повітряні тривоги, вимкнення електроенергії, заняття у школі і в інших гуртках, хвороби та інші випробування, нам усе ж вдалося зробити повноцінну захоплюючу виставу. Ми працювали разом із хореографічним колективом «Сувенір». Із Дариною Сопітько ми співпрацюємо уже два роки.
У головній ролі дві Аліси: маленька – Віка Масюк, дорослу грала Мар’яна Біленко. У виставі було задіяно понад 70 дітей! Хто грав, хто танцював. Це велика робота всього колективу МЦКіД «Кнєжа». Нам допомагали всі: І директор Іван Сіденко, і технічні працівники Валерій Акименко та Віктор Бондаренко, а Сашко Гордієнко за два тижня зробив усю роботу звукооператора. Також дякуємо за допомогу із реквізитом Охтирському молодіжному центру і «Рекламному кварталу» за декорації. І батькам за костюми. У кожного була своя місія. І спільними зусиллями ми зробили справжнє диво. І зв’язок із глядачами був. Результат спільної роботи перевершив очікування. Браво! Бравіссімо всім!
РІЗДВЯНІ ПОСИДЕНЬКИ 27 грудня творча спільнота Охтирки зібралася у МЦКіД «Кнєжа» на різдвяні посиденьки. Власне, це була зустріч мистецького клубу «Сокіл» (керівниця Світлана Корнієнко), театральної студії «Мальви» (керівниця Тетяна Акименко) і охтирського радіо в особі дикторки Світлани Терешкової. Докупи всіх зібрала керівниця клубу «Сокіл» Світлана Корнієнко. І це були справжні різдвяні посиденьки, які почалися із колядок від Віри Лук’янової. Присутні за чашкою чаю підводили підсумки 2025 року, згадували яскраві особисті враження, читали вірші, отримували новорічні побажання із чарівного капелюха. Підсумком творчої роботи Клубу любителів мистецтв «Сокіл» стали видання поетичної збірки «Вірші під тривогу», презентація книги, поетична вистава «Ми цінуємо своє», аудіокнига з авторським виконанням віршів зі збірки. А ще культурний десант у Комишанський Будинок культури. Для театральної студії «Мальви» – це спогади про об’єднання творчих людей у театральний аматорський колектив та вистава «Душа міста Нашого». Прем’єра вистави відбулася у МЦКіД «Кнєжа». Загалом відбулося п’ять показів на різних локаціях Охтирки. Наразі дорослі аматори сцени почали репетиції нової вистави.
Найголовнішим і найяскравішим моментом року 2025 став театр!». – заявила Вікторія Більська. – Висловлюю подяку Тетяні Акименко, що вона це зробила. Вона наповнила нашу душу радістю і наповнила змістом наше життя, що надзвичайно важливо під час війни.
Ідея з’явилася після театралізованого вітання Лесі Українці у міській бібліотеці, згадує Любов Мураста. – Тетяна Іванівна зібрала українських жінок різних епох, яких ми представляли. Це було 25 лютого на день української жінки. Здавалося, що я випадково попала на це дійство. Та нічого випадкового не буває. Я навіть не мріяла, не гадала, що зможу і буду грати в театрі. А тепер це моя терапія. Усі аматорки сцени підтвердили, що найважливішим у 2025 році було створення театральної студії «Мальви». І всі вдячні за це режисерці Тетяні Акименко. Ніна Багата, Тетяна Акименко, Наталя Сафонова, Вікторія Більська, Марина Булах і Світлана Корнієнко прочитали свої поезії про все: про сніг і зиму, про думки, про віру у нашу перемогу і мир в Україні. Ваша кореспондентка нагадала колегам про вихід у світ альманаху «Українська хвиля», 13 випуск, у якому є твори Тетяни Акименко, Валерії Бакуліної, Зої Бордун та Людмили Шевченко. А як же не згадати мандри «Українського клубу Охтирки» у 2025 році? Гадяч і Кириківка. Думаєте, що там цікавого? А там – наш український всесвіт. Гадяч – гетьманська столиця і батьківщина родини Драгоманових, Лесин гай, батьківщина Олени Пчілки і літування Лесі Українки. Та ще й Панас Мирний там певний час проживав. У Кириківці теж несподівані відкриття: «сліди» родини меценатів Харитоненків, унікальний пам’ятник Шевченкові, архітектура за бельгійським проєктом і віртуальна зустріч із Олександром Богомазовим, геніальним митцем світового значення, уродженцем с. Янків Ріг (Іванівка). А ще лавандові поля у Підлозіївці, Боголюбовому і Кириківці. Відвідали мистецьку резиденцію «АртКуземин», де з’явилася глиняна квітка Землецвіт. Пізніше проєкт «Ремесло чотирьох стихій» був представлений у Охтирському краєзнавчому музеї. У всіх подорожах відбувався культурний обмін інформацією із місцевими краєзнавцями, ентузіастами і творчими людьми, захопленими своєю справою.
ЄДНАННЯ ГРОМАД ЗАВДЯКИ КУЛЬТУРІ 29 грудня у релокованій Великописарівській бібліотеці відбулася поетична зустріч. Серед учасників – поети Великої Писарівки та Охтирки. Як завжди, працівники бібліотеки створили теплу і затишну атмосферу, ведучі Альона Кожушко та Олена Северин привітали гостей і нагадали про значення культури у всі часи, а поетичне слово створило ліричний настрій. У бібліотеці створений Куточок Пам’яті, присвячений пам’яті наших захисників. І слова вдячності, безсумнівно, звучали.
Вікторія Більська з Великої Писарівки й охтирчанка Людмила Хоменко представили віршовану мінівиставу «Червоне – то любов, а чорне – то журба…». Поетки пробують себе у різних жанрах. Віктор Гаманов читав про любов. Тамара Овчаренко, Раїса Скоморохіна та Людмила Синянська теж поділилися своєю творчістю. Григорій Комісаров прийшов разом зі своєю Музою – Ніною Павленко. Охтирський поет вразив своїми патріотичними поезіями і подарував бібліотеці свої поетичні збірки. Очільниця Великописарівської громади Людмила Бірюкова привітала всіх присутніх із прийдешніми святами та подякувала за збереження культури під час війни. «Це була щира зустріч поетів двох громад, Великописарівської та Охтирської. Поезія звучала, як розмова сердець. Єднаючи людей словом і теплом», – зазначили організатори поетичної зустрічі у Великописарівській бібліотеці.
ПІДБИВАЮЧИ ПІДСУМКИ Підсумовуючи 2025-й, можна сказати, що ми прожили ще один рік війни недарма. Ми жили, писали вірші, грали в театрі, мандрували, відкриваючи для себе невідомі сторінки Охтирщини, волонтерили, допомагали нашим захисникам. Так як і в тексті Всеукраїнського радіодиктанту: «… А ми будемо жити цікаво – всупереч історії і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою». Валерія Бакуліна
