Художниця Марина Дреєва:«Калина з Охтирки нікуди не поділася»
У просторі ГО «Захист держави» відбулася виставка картин охтирської художниці, волонтерки Марини Дреєвої. В експозиції представлені картини, світлини та розмальовані військові атрибути: тубуси, ящики від снарядів, гільзи. Виставка присвячена до Дня Волонтера. Це перша персональна виставка картин самобутньої охтирської художниці у рідному місті. І не вперше картини Марини Дреєвої експонуються на вернісажах у Києві, Сумах, Барселони Для читачів газети пропонуємо інтерв’ю із талановитою охтичанкою, художницею і волонтеркою. Знайомтесь, Марина Дреєва, народилася і виросла в Охтирці, закінчила ЗОШ №1, навчалася у охтирській дитячій художній школі. Має дві вищі освіти: економічну й медичну, наразі навчається у науково-навчальному інституті культури і мистецтв при Сумському педагогічному університеті.
Марино, коли ти почала малювати?
З дитинства. У школі приймала участь у мистецьких подіях та конкурсах.
Хто вплинув на твій стиль, творчість загалом?
Можна сказати, що я самоучка. Слідкую за мистецькими сторінками у соцмережах. Якось натрапила на сторінку харківського художника Юрія Клапоуха. Його пейзажі «припали до душі» і я записалася на запропоновані митцем навчальні курси. А в художній школі моєю наставницею була Тетяна Іванівна Ткаченко.
Який твій улюблений колір?
Синій.
Це видно на твоїх полотнах. Така синя вода наших річок. І всі відтінки синього: небо, сніг… Твій стиль – живопис. Чому ?
Так, дійсно, на моїх картинах, в основному, пейзажі. Чомусь хочеться такого, що заспокоює душу. Тому – живопис. Хоча у мене є і графічні роботи.
А як народжуються твої картини? Ти спеціально виходиш на пленер чи фотографуєш пейзаж, а потім перетворюєш його на картину?
По різному буває. Наприклад, картина «Ой, у лузі червона калина». Це калина при березі неподалік нашої домівки. Якось ми пішли з мамою по кабачки. А по дорозі – скошена трава, кущ калини. Як гарно! Треба намалювати. Сфотографувала, а потім цей краєвид з’явився на полотні. Прогулянка лісом, і зненацька гілка горобини захопила мою душу. Так з’явилася картина «Горобинове намисто». Або несподівано захоплюють осінні барви. Фотографую. Підглядаю. Створюю свою версію. Буває, що захоплюють світлини інших людей. Тоді прошу дозволу на створення своєї роботи.
Хто твої наставники у мистецтві?
Доречно сказати про моїх безпосередніх викладачів в інституті. Це Микола Жулінський, заслужений діяч мистецтв та Ігор Швачунов. Мій друг і наставник, викладач Охтирської ДХШ Сергій Степанов і харківський художник Юрій Клапоух.
Чому так сталося, що твої картини уже побували у Сумах, Києві, Барселоні, і тільки зараз в Охтирці?
Дуже просто. На ФБ слідкую за мистецькими сторінками. Так долучилася до ADRUM («Association for the Development of International Relations»/ «Асоціація з розвитку міжнародних відносин»). Побачила запрошення взяти участь у виставці арт-марафону «Покоління війни». Подала заявку і світлини своїх робіт. До участі відібрали п’ять картин. Так мої картини побачили у Барселоні. Наразі виставка картин переможців Міжнародного художнього фестивалю «Покоління війни» представлена у Центральному парку культури і відпочинку м. Київ, що на Володимирському узвозі, біля Арки Свободи українського народу просто неба у вільному доступі. І мої картини теж там є. Загалом, мої картини виставлялися на чотирьох міжнародних виставках: у Чорногорії, Албанії, Іспанії. А потім мене запросили Суми. Зателефонували із Агенції промоції і Тетяна Голод запропонувала організувати мій вернісаж. Так 29 серпня 2023 року відбулося відкриття моєї першої персональної виставки у Сумській міській галереї «Агенція промоції Суми». Згадую своє хвилювання. Потрібно було представити 30 картин. А в мене ще не всі були готові. Тож було багато роботи. Виставка називалася «Краєвиди Охтирщини».
У твоїх картин такі гарні назви. Сама придумуєш?
По різному буває. А частіше мама, Людмила Миколаївна, придумує. Вона – моя перша критикиня, поціновувачка і придумувачка назв.
Добре, що рідні поряд і допомагають. І от твоя друга персональна виставка вперше у Охтирці… Випадковостей не буває – все закономірно.
Мабуть, що так. Мені запропонувала організувати виставку керівниця ГО «Захист держави» Світлана Пустова у просторі офісу громадської організації. Я, звісно, погодилася. Рада представити свої роботи на огляд охтирчанам. Всього 10 картин та світлини. Приємно було почути їхні враження, поспілкуватися. До того ж деякі роботи були продані. Кошти підуть на донати ЗСУ. Дякую Світлані Пустовій за організацію.
Марино, розкажи як і коли ти стала волонтеркою?
Мій волонтерський шлях почався із 24 грудня 2022 року. Того дня я віднесла до волонтерського штабу Геннадія Порохні картину «Ой, у лузі червона калина». Згодом запропонувала другу картину для аукціону «Тихі заводі Ворскли». За тиждень картини продали на аукціоні за 7500 грн, це був мій донат на потреби ЗСУ. А картини прикрашають стіни охтирських офісів. Можна сказати, що «Калина» з Охтирки нікуди не поділася.
Це дуже символічно. А з виставки в Охтирці які картини були продані?
«Горобинове намисто» і «Вечір над Ківшарем»
Одні назви чого варті! Марино, ти розмальовуєш, розписуєш військові атрибути. Скажи, будь ласка, що ти відчуваєш коли тримаєш в руках використану зброю, але ж зброю?
Я перетворюю зброю у красу. Розмалювала уже понад 200 військових атрибутів. Відчуття такі, що я даю друге життя цим речам, зброю перетворюю на предмети дизайну. Коли людина купує – то, взагалі, подвійна користь: донат і прикраса для дому чи офісу. Краса врятує світ – загальновідома істина.
А що дратує тебе в людях?
Байдужість. Особливо у цей час.
Марино у тебе дві освіти, отримуєш третю, мистецьку. І що далі?..
Хочу відкрити свою студію, щоб учити дітей бачити і творити прекрасне.
Що ти хочеш побажати читачам газети?
Я бажаю для всіх Віри у нашу Перемогу. Донатити, допомагати нашим захисникам. Поки вони там, на бойових позиціях, ми повинні тримати тил, не опускати руки і не бути байдужими. Дякую редакції газети за увагу до моєї творчості.
Шановна пані Марино, дякуємо за творчість, за красу на твоїх картинах, за волонтерську діяльність. Бажаємо здоров’я, натхнення і подальших успіхів.
