Удень ще можна буде згадати літо, а вночі осінь уже наведе власні порядки. 11 вересня на Охтирщині, Зіньківщині та Богодухівщині після спеки стане прохолодніше, а нічна температура подекуди опуститься до +7 градусів.
Відтепер до наших щоденних прогнозів додаємо і Богодухівщину. Про це попросили читачі «Ворскли», які живуть у Богодухівському районі. Якщо нас там читають, то й погода має бути для всіх — зрештою вона обласних кордонів не визнає.
На Охтирщині вдень очікується близько +24 градусів, уночі температура може опуститися до +7. День обіцяє бути переважно ясним і без істотних опадів.
На Зіньківщині вдень прогнозують до +24 градусів, уночі — близько +8. Можливий дощ, тому парасолю далеко відкладати не варто.
На Богодухівщині повітря прогріється приблизно до +23 градусів, а вночі буде близько +8. Порівняно з попереднім днем стане відчутно прохолодніше.
Отже, жителям усіх трьох країв знадобиться одяг одразу на дві пори року. Вранці куртка здаватиметься дуже доречною, а після обіду, можливо, доведеться носити її в руках. Вересень він такий: зранку вже осінь, удень ще літо, а ввечері знову просить зачинити вікно.
Через холодну ніч у низинах і поблизу водойм може утворюватися туман. Водіям уранці варто бути уважними, а городникам — стежити за теплолюбними рослинами. Заморозків поки не прогнозують, але різниця між денною і нічною температурами буде значною.
У вересні наші предки особливо уважно придивлялися до птахів, павутиння, туману та ранкової роси. За ними намагалися передбачити, якою буде осінь і чи скоро прийдуть холоди.
Народні прикмети, звісно, не замінять сучасного прогнозу. Але подивитися вранці на небо, павутиння і птахів усе одно варто. Природа часто розповідає про погоду без застосунків та інтернету.
Саме 11 вересня 1946 року народився Анатолій Криволап — один із найвідоміших сучасних українських художників, майстер пейзажу та нефігуративного живопису.
На його картинах українські поля, дерева, дороги, коні та вечірнє небо набувають надзвичайно насичених кольорів. Осінь у Криволапа не обов’язково сіра. Вона може бути червоною, помаранчевою, фіолетовою або навіть малиновою.
Тому 11 вересня можна спробувати подивитися на знайомі місця очима художника. Можливо, поле біля Зінькова, дорога на Богодухівщині або туман над Ворсклою на Охтирщині теж на кілька хвилин стануть картиною. Треба лише трохи уповільнити крок і придивитися.
Міжнародний день журавля цього року припадає на неділю, 13 вересня. Проте для «Ворскли» цей птах уже має особливе значення.
Нещодавно ми обрали журавля новим символом газети. До цієї думки нас підштовхнули публікації під рубрикою про наших земляків, яких війна розкидала Україною та світом. Люди розповідають, де тепер живуть, але майже в кожній історії подумки повертаються додому — до Великої Писарівки, Попівки, Ямного, Лукашівки, Рябини та інших рідних сіл.
У цих розповідях багато туги, тепла й пам’яті. Хтось згадує річку, хтось — місточок біля двору, садок, город, школу або дорогу, якою ходив усе життя. Саме ця ностальгія наших читачів і підказала образ журавля.
Журавель відлітає далеко, але не забуває дороги додому. Так само й наші земляки: сьогодні вони можуть жити в Охтирці, Зінькові, Богодухові, Харкові, Києві, на заході України чи за кордоном, але в серці несуть обриси рідного краю.
Тому журавель у новій шапці «Ворскли» не просто прикраса. Це символ дороги, пам’яті, надії та повернення. Він підіймається вгору над Ворсклою — туди, де вистачає простору для польоту і завжди видно напрямок додому.
А 11 вересня варто хоча б на хвилину підняти очі до неба. Раптом там уже летить журавлиний ключ. І навіть якщо птахів не буде видно, знайомий осінній краєвид усе одно нагадає: літо минає, але краса рідної землі нікуди не зникає.
Читайте також
