Четверо дітей постраждали внаслідок російського обстрілу за один день в одному селі на Сумщині.
15 червня в селі Білокопитове Глухівської громади серед дня почалися розриватися мінометні снаряди. Один з них – поруч з дитячим майданчиком, на якому гралися школярі.
Журналістка «Ворскли» поспілкувався з учасниками події та з’ясувала, як все відбувалося.
«Прильот»
Зі слів старости Білокопитівського старостату Олександра Милки, того злощасного дня об 11.30 родина місцевих мешканців (тато, мама та двоє дітей) стояли біля свого будинку, що по вул. Яровій. До них підійшов і третій хлопчик – син родичів, які живуть на сусідній вулиці. Аж раптом десь зовсім поблизу пролунав потужний вибух: метрах в 60 в дерево влучив снаряд, розірвався і вибуховою хвилею все розлетілося навкруги, в тому числі – в будинок героїв статті, вибивши скло. Та найстрашнішим було те, що осколок потрапив одній дитині в голову. І тут пролунало ще два вибухи: «прилетіло» знову десь поруч. Родина побігла до підвалу, і вже там батьки побачили, що в їх сина з голови тече кров. Коли вибухи вщухнули, дитину повезли до Глухівської лікарні.
Жити буде!
Ми зв’язалися з медичним директором лікарні Валентиною Барахович і поцікавилися, що зробили пацієнту та як він почувається. Валентина Григорівна розповіла, що осколкове поранення прийшлося на скроневу частину голови. Хлопчика прооперували – дістали осколок. Його життю нічого не загрожує. На момент написання матеріалу школяр знаходився в стаціонарі медзакладу під наглядом спеціалістів.
Контужені
Окрім цього 10 – річного хлопчика, ще двоє, які на момент розриву снаряду були разом з ним, дістали контузії. Лікування в медичній установі діти не потребують, натомість отримують консультації психолога. Вони зазнали не фізичних поранень, а психологічних. Моральний стан переляканих школярів реабілітують психологи, до яких батьки возять синів з села в Глухів.
Диво-дерево
– Від більш серйозніших наслідків обстрілу дітей врятувало дерево, — говорить староста. – Снаряд влучив саме в нього, і дерево вщент рознесло. Страшно навіть собі уявити, що було б, якби міна пролетіла мимо і розірвалася поруч з тим місцем, де стояли люди!
СТРАШНА рибалка
Олександр Вікторович розповів нам, що, окрім трьох вищевказаних юних місцевих мешканців, які постраждали від ворожого обстрілу, є й четверта жертва.
Отже, коли в селі, нарешті, настала тиша, в другій половині дня 10- річний хлопчик пішов на ставок ловити рибу. Аж раптом приблизно о 16 годині на іншому березі росіяни почали гатити. Вибухи були настільки гучними, що школяра оглушило – його контузило. Хлопчик сам дістався додому, а там вже ним зайнялися батьки.
«Хто боїться, той виїхав»
Так відповів Олександр Милка на наше запитання щодо того, чи спустошила війна село. Зі слів співрозмовника, у ввіреному йому старостаті три населених пункти: Білокопитове, Будівельне та Заруцьке. Загальна чисельність населення – 560 осіб. Відстань від кордону – 2 км. Найближче до країни – агресора знаходиться Білокопитове, в якому і сталася НП. Від крайнього будинку до кордону з росією – 300 метрів. В селі мешкає 260 людей, з яких майже 30 — діти від народження до 18 років.
Чи страшно жити на самісінькому «нулі»?. Хто боїться, той вже давно виїхав! Найстрашніші обстріли були минулої осені на Покрову, 14 жовтня. Після цього родини з дітьми евакуювалися в більш безпечні місця. А в основному всі як жили тут, так і живуть. Дане прикордоння обстрілюють не щодня, а випадки, що трапляються, пережити можна! Головне, що в себе вдома!
Служби у справах дітей рекомендують мешканцям, в яких є діти, виїхати. Але ніхто не хочу полишати рідні домівки. Тому й сидять тут, вірячи в ЗСУ і перемогу.
На три села – дві корови
Що докорінно змінилося в житті мешканців прикордоння, так це осучаснення села. Іншими словами, в плані сільськогосподарських робіт життя в ньому зараз майже нічим не відрізняється від міського.
– Люди садять городи, але зовсім невеличкі, – каже староста. – Для себе, щоб було на їжу родині. Адже господарство годувати вже не потрібно: корів тримають одиниці. На три села – дві корови. Тому що худобу ніде випасати: поля заміновані. Домашню птиці теж не випустиш нікуди: на водоймах дуже небезпечно. Єдине господарство, яке можна собі дозволити в умовах війни, – це кури. Ходять собі по двору, та й все.
Офіційно
Попри всі реалії воєнного сьогодення, життя – буття на прикордонні триває. Ворог – підступний та непередбачуваний, а тому завжди необхідно бути обережним.
Всі воєнні злочини росії проти України фіксуються та документуються, і прийде час – агресор за все відповість.
А поки що за процесуального керівництва Шосткинської окружної прокуратури проводиться досудове розслідування за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч.1 ст.438 КК України).
Оксана Ковальова
