Засідання «круглого столу» під такою назвою відбулося нещодавно в Сумах
Участь у заході, що організував Сумський прес-клуб на чолі з Аллою Федориною, взяла і журналістка «Ворскли».
Що робити жінці, якщо її згвалтували? Або ж вона зазнає сексуального насильства вдома? Як бути, якщо допомога гінеколога необхідна анонімно чи в неробочий час, або ж жінці, яка за станом свого здоров’я не може бути оглянутою в стандартних умовах гінекологічного кабінету?
Тепер у мешканок Сумщини є чудова можливість вирішити свої жіночі питання шляхом безбар’єрності. Адже нові гінекологічні кабінети, які відкриваються в шести містах області в рамках реалізації проєкту «Зберегти здоров.я жінки» так і називаються: «Гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу».
Чим вони відрізняються від звичайних? Анонімністю, доступністю (безкоштовний цілодобовий прийом ведуть кваліфіковані спеціалісти), а також — зручністю: крісло зроблене таким чином, щоб на нього могла лягти жінка з інвалідного візка.
Наскільки актуальні кабінети безбар’єрності, розповіли учасники засідання.
«…Привезли до нас бабусю з села, обстежили її, — стан запущений. Дуже запущений. От хворіла, але не зверталася. Ми її направили на лікування до стаціонару…»
«…Вчора звернулася до нас жінка на візочку. І як зручно, що ми маємо тепер адаптовані гінекологічні крісла, адже на звичайному просто неможливо було б її обстежити. Так само і з літніми жінками…»
«…Жінка з окупованої території, схоже, зазнала насильства, не знала, куди звернутися. Прийшла до нас. Це так важливо, аби жінки не лише Сумщини, а й інших регіонів розуміли, — їм нададуть допомогу незалежно від того, звідки вони та де живуть. Просто треба прийти…»
Це короткі фрагменти з розповідей лікарів, які вже долучилися до роботи у кабінетах безбар’єрного доступу. Справді, безбар’єрно: цілодобово, анонімно, кваліфіковано.
Такі осередки починають функціонувати у двадцяти областях України. Місцеві жінки або жінки, змушені переїхати до інших регіонів внаслідок війни в Україні, ті, хто постраждав від гендерно-обумовленого насильства чи просто потребує допомоги, зможуть її отримати.
Координаторка проєкту від Українського Жіночого Фонд Олена Панченко, онлайн-учасниця зібрання, наголосила: Сумщина дуже активна в своїй участі. Та судіть самі: з двадцяти інклюзивних крісел, що отримує Україна, шість надано нашій області. Кабінети створені у Сумському обласному клінічному перинатальному центрі, центральних районних лікарнях Конотопу, Шостки, Ромен, Охтирки та Глухівській міській лікарні.
«Нашим завданням є не лише отримання обладнання, а передусім інформаційна робота, — говорить регіональна координаторка проєкту, представниця громадської організації «Інтелект Сумщини» Світлана Півень. — Уже проведено кілька тренінгів, на яких ми розповідаємо жінкам про важливість збереження їх здоров’я, вчасного обстеження».
На інформаційній складовій наголосила й лікарка-гінекологиня КНП Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» Алла Русанова. Жіночі хвороби, навіть якщо це онкологічні захворювання, не є вироком. Але за умови, що хвороба буде виявлена на ранній стадії.
Що ж заважає жінкам вчасно звертатися до лікаря? Андріана Костенко, докторка політичних наук, доцентка Сумського державного університету, керівниця Центру соціальних досліджень і членкиня правління ГО «Інтелект Сумщини», розповіла про соціологічні дослідження, проведені з цієї проблеми. Бар’єри доступу до допомоги різні, та часто це — ставлення жінки до самої себе. «Ми призвичаєні дбати про когось, а на себе завжди не вистачає часу», — резюмує дослідниця. Відтак лише кожна друга жінка – тобто тільки половина загалу! – відвідують гінеколога з профілактичною метою. Лише 60% з цієї половини роблять це систематично. Отже, порахуймо: регулярно стежать за собою лише від сили 30% жінок. «Це ми досліджували перед війною, — зауважує Андріана, — зараз ситуація ще гірша».
Особливі проблеми з онкогінекологією у жінок старшого віку. Ніби якщо тобі за 50, то вже й обстежуватися не треба, а це спричиняє чималі проблеми. Так само вразливими групами є жінки з інвалідністю, мешканки сільської місцевості.
Під час засідання журналістка «Ворскли» розповіла про ситуацію в Великописарівській громаді. Мовляв, коли почалася війна, з Великої Писарівки виїхав лікар-гінеколог
Газета «Ворскла» писала, як медичний директор Великописарівської лікарні Ніна Порокіна, яка працює педіатром та окулістом, приймала пологи в мешканки селища минулої весни. Згодом, завдяки ініціативі керівництва селищної ради, лікарні вдалося запросити на роботу колишню землячку, кваліфіковану досвідчену гінекологиню з Харкова, а на даний момент вона просто приїздить виконувати свої професійні обов’язки — рятує ситуацію. Зі слів Ніни Порокіної, наразі в медичному закладі відкрита вакансія лікаря-гінеколога. Тож що запрошують сюди працювати спеціаліста відповідного профілю.
Але чи можуть жительки Великописарівщини, навіть якщо вони і не підпадають під визначену проєктом безбар’єрності категорію, скористатися послугами нового кабінету, який планується відкритися в Охтирці?
Погодьтеся, якщо мешканка прикордоння не має змоги поїхати до лікаря в Охтирку у робочий час через обстріли, а потім прийом вже закінчений, то це все одно — потрапляють до вразливої категорії, адже причиною неотримання допомоги стала війна!
На це питання спікери відповіли одноголосно: так, звичайно, жінки мають право на отримання гінекологічної допомоги в зручний для них час!
Окрім того, у мешканок віддалених районів є й економічні бар’єри: до лікаря, який знаходиться в іншому населеному пункті, треба ще дістатися. А це — певні витрати. На жаль, в нинішній воєнний час, коли панує безгрошів’я, жінки насамперед дбають про свою родину, про потреби дітей, а про себе — вже в останню чергу. І до медичного закладу потрапляють, коли вже зовсім припече.
Є й соціокультурні бар’єри доступу до медико-психологічної допомоги. Не кожна жінка знаходить у собі сили звернутися до лікаря після того, як зазнає насилля. Більше того, дехто терпить його роками вдома і не подається ні до правоохоронних органів, ні до лікувальних закладів. «Тут спрацьовує логіка «ми ж одна сім’я», — пояснює старший інспектор управління дотримання прав людини Національної поліції Євген Євтєєв. — А отже, порушник не несе відповідальності за свої вчинки. Тому добре було б, аби в кабінетах безбар’єрної допомоги надавалася і психологічна підтримка, пояснювали, куди можна звернутися, аби захистити себе».
Ще один соціокультурний бар’єр — відсутність розуміння того, що дбати про своє здоров’я, надто ж про репродуктивне здоров’я, — частина культури кожного. Це потрібно виховувати, говорити в школах. Утім, коли зачепили цей аспект, учасники «круглого столу» не могли приховати скепсису щодо успішного вирішення питання, принаймні найближчим часом.
Втім, згодилися присутні, важливо, що сьогодні зроблено корисний, суттєвий крок на цьому шляху. А тепер потрібно працювати далі: учасниці дійшли висновку, що питань для вирішення, пов’язаних зі збереженням жіночого здоров’я, справді багато. Тож потрібно налагодити координацію між усіма дійовими особами, дотичними до мінімізації проблеми, — медиками, психологами, поліцією, громадськістю, медійниками. Потрібно настійливо пояснювати: здоров’я жінки — це, вважаймо, стратегічне питання. Адже за будь-яких складних умов слід дбати про майбутнє, а його корені — у здоров’ї жінки.
Додамо, що гінекологічні кабінети безбар’єрного доступу обладнали Український Жіночий Фонд та Благодійний фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї» у межах заходів гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії, Європейського Союзу, Франції та Міністерства закордонних справ Республіки Корея.
Оксана Ковальова
