Наближаються великодні свята, які вважаються символом нового життя, надії та віри у краще майбутнє. У ці дні серця наповнюються найтеплішими почуттями, а Великодній дух вкотре з’єднує рідних та близьких.
Саме в цю пору, як правило, на кладовищах буває людно, кожен поспішає до своїх померлих рідних, знайомих, друзів, щоб прибратися на могилках.
Минулого тижня працівники організацій і установ Великої Писарівки долучилися до організованого прибирання також, адже роботи на кладовищах чимало. Багато зусиль треба докласти, щоб повирубувати минулорічну поросль чагарників, покосити сухі бур’яни, повиносити й навантажити на транспорт. Для цього необхідні робочі руки, яких не вистачає. Багато колишніх жителів селища з різних причин не мають змоги приїхати відвідати своїх рідних, тому місця поховання стоять недоглянуті. От і доводиться наводити лад і біля них. Погодьтеся, що приємно подивитися на чистенькі могилки, коли, здається, усміхнені обличчя на світлинах померлих ніби оживають і радіють від того, що про них не забувають.
Наводила порядок біля могилок своїх рідних на центральному кладовищі Великої Писарівки і я. Раділа, що до світлого свята Великодня не соромно буде, що не прибрано. Та моєму обуренню не було меж, коли я прийшла сюди через декілька днів!
Поруч біля могили мого чоловіка, який загинув, захищаючи Україну від ворога, була купа сміття.
Не розумію людей, у яких вистачило совісті це зробити: прибрали біля могилок родичів — викинули на сусідню могилу! Невже вони не мають елементарного поняття про порядок?! Навіть прапор, що тріпотів від вітру біля могили, не став на заваді того, аби люди не висипали сміття у невстановленому місці! Дуже прикро, що несвідомі громадяни виносять непотріб під загорожу, дарма, що потім працівникам доведеться вручну прибирати й виносити туди, де може заїхати машина. А для цього ж селищна рада встановила спеціальні баки! Як сумно, що у 21 сторіччі люди продовжують бути безвідповідальними, байдужими й недалекими тоді, коли, навпаки, мають згуртовуватися, прагнути до кращого, світлішого — до нашого майбутнього.
Надія Кушнірьова,
дружина загиблого воїна
