Від війни потерпають не лише люди. Тяжко сьогодні і тваринам. Когось лякають вибухи, хтось залишився на вулиці, через недбалість своїх господарів чи їхню евакуацію, а хтось із братів наших менших взагалі народився просто неба… І якщо люди розуміють, що трапилося, і намагаються врятуватися, пристосуватися до нових викликів, то чотирилапим це не під силу. Одні люди їх викидають, як непотріб, а інші підбирають і дають їм надію на життя.
ПОЧАТОК ВОЛОНЕРСТВА
Чимало волонтерів долучаються до допомоги чотирилапим. Одна з таких – Вікторія Козловська з сел. Кириківки, яка не один рік опікується долею тварин. Так сталося, що вона живе їхнім життям і, за її словами, іншою вже не буде. Багато писала в закордонні фонди, просила допомогти. Найближчі притулки переповнені, влаштувати всіх своїх підопічних не має змоги.
А починала Вікторія Козловська волонтерити для людей. Привозила їжу, одяг. Один із благодійних фондів, із яким співпрацювала, запросив лист від представників влади, щоб на постійній основі допомагати громаді, але ті, на жаль, вирішили, що потреби в цьому немає. І Вікторія Козловська вирішила, що тварини більш вдячні, ніж люди, продовжила займатися волонтерством саме для них.
Раніше у пані Вікторії вдома було дві собаки й два котики. Тварин у родині завжди любили, піклувалися про них. А коли почалася війна, і в селищі було дуже гучно, собаки зривалися з ланцюгів і тікали, хто куди, дехто з їхніх господарів виїжджав у безпечніші місця й залишали своїх улюбленців удома. По вулиці хаотично бігали голодні не лише собаки, а й коти, тож Вікторія Козловська пожаліла їх, почала підгодовувати, а з часом забирала додому. Власних тварин жінка годувала завжди виключно дорогим сухим кормом, а тут довелося варити картоплю і все, що можна, як своїм тваринам, так і тим, кого залишили. Коли люди повернулися додому, деяких тварин забрали додому, а інші так і бігали селищем. По сусідству з помешканням Вікторії Козловської стоїть порожня хата, й одна з собак, ховаючись у безпечному, на її погляд, місці, народила дев’ятеро цуценят. Трьох пощастило прилаштувати, а шестеро так і залишилися там. Довелося обгородити подвір’я і створити умови для їхнього проживання. А згодом назбиралося їх близько тридцяти, яким потрібно було щодня давати раду. Наразі кількість тварин постійно змінюється. Хтось додається, хтось помирає від хвороби, а когось забирають у родини.
Наразі пані Вікторія опікується 25 собаками і більше 40 котами: 20 котів і 10 собак – у неї вдома, всі інші – у сусідньому дворі, а також на вулиці і в посадці. Всі собаки великі, десь вагою по 30 – 60 кг і роботи з ними вистачає. Навіть уявити не можна, яка це тяжка праця їх усіх нагодувати й дати їм раду!..
ЇЖА, ВАКЦИНА, ЛІКИ…
На запитання, де бере кошти на власне життя і на життя підопічних тварин, пані Вікторія говорить, що за освітою економіст, тож займається репетиторством зі студентами. Допомагають їй небайдужі люди й гуманітарні фонди, останні, правда, один раз на місяць, але це й так добре, вважає волонтерка. Для котів на тиждень потрібен один мішок сухого корму (14 кг вартістю 2130 грн), і це мінімум від потреби. А є ще тварини-інваліди, яким необхідний вологий корм, то, наприклад, на одну кішку витрати складають 100 грн у день. Собакам на день потрібно їжі на суму 300 – 400 грн. Це – два великі чавуни каші. Коли собаки ситі, вони спокійні і нікого не турбують. Двічі в день пані Вікторія годує не лише власних котів і собак, а й тих, які живуть на сусідньому подвір’ї, і відвозить по півтора відра каші для тих, хто мешкає у посадці.
Про котів – то взагалі історія сумна. Їх продовжують викидати в посадки, де вони помирають чи їх роздирають собаки або лисиці, які останнім часом дуже розвелися.
Щодня Вікторія Богданівна постійно шукає вихід зі становища, адже, окрім прогодувати, тварин необхідно стерилізувати, вакцинувати, лікувати від інфекційних хвороб, від паразитів, допомогти знайти житло, подумати про зимівлю.
ДОПОМОГА ВІД БЛАГОДІЙНИКІВ
Волонтерка знаходить різні благодійні організації і просить допомоги. Це не так просто. Після отримання посилок, постійно звітує. Прикрий випадок стався нещодавно, коли пані Вікторія якось подала заявку на гуманітарний корм від UFA/United for Animals, який надають спонсори з інших країн, і, як вона каже, наші все псують. «Некомпетентні і взагалі не люблячі тварин менеджери… – розповідає вона. – Спочатку уточнили мої дані, потім написали, що не можуть надати, бо я недавно отримала (а то минулорічний спогад), а потім ще і звіти у мене погані, бо треба, щоб очі тварин та фото були добре видно, і фото не можна обрізати. Але ж у мене все є: і відео з тваринами, і фото з мішками, і кількість тварин, і очі. Краще образити опікуна і звинуватити в поганих звітах, ніж дати їжу для тварин. Відкрию секрет: люди, які опікуються тваринами, не мають крутих телефонів, щоб добре знімати, навіть коштів на доставку того корму теж не мають… Шкода, що людяність знецінюється до рівня гарного селфі з тваринами, – говорить пані Вікторія. – Просто слід звертати увагу на всі ті фонди, кому вони донатять і передають допомогу… Там же немає і крихти того, про що так нам розповідають. Суцільний піар… Вони обирають, чиї тварини заслуговують на ті донати і підтримку, а чиї ні. А я дякую кожному, хто підтримує купу тварин, які під моєю опікою, – звичайним людям, які теж, як і я, люблять чотирилапих».
СТЕРИЛІЗАЦІЯ – ЗАПОРУКА ВІДСУТНОСТІ БЕЗДОМНИХ ТВАРИН
Вікторія Козловська їздить до м. Сум, сплачує за таксі, в місті купує кістки по акції для котів і собак. Когось із тварин везе до клініки, когось забирає… І так постійно.
Під час війни Вікторія Богданівна звозила на стерилізацію в м. Охтирку близько двохсот тварин. На жаль, три місяці тому стерилізована командою UAnimals вулична собачка, яка живе в посадці, навела цуценят. «Два місяці я бігала з пляшками, бо мама не дуже ручна, частенько тікала. Всім світом збирали на будку, суміш, обробки антипаразитарними засобами від бліх і кліщів. Робили щеплення малим. Вони хворіли на кишкову інфекцію. Потрібна була вакцинація, бо на території зафіксували сказ. Усе це вартує великих грошей. Під моїм постом у соцмережі команда менеджерів запевнила, що все під контролем, що вирішать цю проблему. Приїхали з ловцем тварин, але собака дика, тож від них утекла. Я хвилювалася, що вона залишить цуценят. Спеціалісти пообіцяли собаку стерилізувати, коли знайдуть професійного ловця і цуценята підростуть.
Я не громадська організація, не притулок, мої збори не завжди приносять той мінімум, що я прошу для тварин. Я маю купу боргів, бо то велика проблема, і мою роботу не оплачують…».
ВОЛОНТЕРИ БАГАТИМИ НЕ БУВАЮТЬ
Роботи з тваринами у волонтерки дуже багато. Вільного часу взагалі немає, навіть кави з подругою не поп’є, бо не може лишити собак і котів. Як вона говорить: «У мене багато боргів і ще більше потреб: огорожа, будки. Я не ходжу на шопінг. Раніше не розуміла, чому власники тварин схожі на бомжів, а тепер розумію», – говорить Вікторія Богданівна.
Можливо, хтось запитає, де волонтерка бере всіх тварин? Так-от, скрізь: на дорозі, на вулиці, під парканом, біля своєї хвіртки… Вони знаходяться не всім, тільки чуйним людям.
Одній із найперших підібраних кішок – три роки. Її разом із братиком і сестричкою викинули на ганчірці прямо на дорозі, вона їх взяла до себе. Тепер киця добре почувається і нікуди не хоче йти.
«Інколи мені приходять на месенджери повідомлення, що я поганий волонтер, що живу за кошти, що збираю на тварин, – розповідає пані Вікторія. – Думаю, що це хтось місцевий давиться від свого зла… Я не їм м’яса, в мене купа боргів через утримання, я не розмножую викинутих тварин із метою збагачення, а навпаки, стерилізую всіх».
Багато людей із соцмереж підтримують пані Вікторію, радять не звертати уваги ні на кого і не виправдовуватися ні перед ким, бо немає за що. Люди, які пишуть усяку нісенітницю, не розуміють, як це мати чутливу душу, вони цього не сприймають і ніколи, на жаль, не сприймуть.
ЯК ПРИЛАШТУВАТИ ТВАРИН?
Тварини, які є в житті Вікторії Козловської, – то результат людської безвідповідальності, бо хтось може запросто завезти собак, лупцювати і не впускати в дім котів… Так, волонтерка постійно просить на підтримку тварин та мріє про дім для них. Просто хтось старенький, хтось із вадами, і їм немає куди йти, а вони також хочуть жити і мати господарів. Пані Вікторії дають поради, як облаштувати тварин, як бути з підопічними, але в неї в самої слабке здоров’я, і немає помічників, вона робить усе сама: тягає будки, пакунки, пере речі, виносить відрами сміття. А ще лікує від хвороб і паразитів, робить ін’єкції, капає, возить до міста на операції, підбирає спеціальні корми, суміші для тих, у кого проблеми з харчуванням, а це – тисячі гривень щодня. Про себе подумати немає часу.
Про кожну тваринку волонтерка може розповідати довго і захоплююче: про їхні настрої, повадки, смаки. Усім обов’язково придумує клички. Каже, що цікаво за ними спостерігати, вони, як ті діти, безтурботно граються, інколи сваряться, у кожного свій характер, свої улюблені іграшки і свої території. А ще волонтерка радить усім стерилізувати власних, сусідських, безхатніх тварин, щоб потім їх, непотрібних нікому, не було на вулиці. І вона вам у цьому допоможе, якщо буде потрібно.
Пані Вікторія розповідає, що нещодавно стала свідком, як сусід гнав із двору котів, тож зробила зауваження, сказала, що то жорстоке поводження, але неадекват кинувся на неї зі словами, погрожував, що вона тепер мусить оглядатися і боятися, бо в нього є зброя і довідка, що контужений… А не так давно собакам, які живуть на вулиці, якісь «добродії» перебили ноги, бо, бачте, не дають їм спати вночі. А нелюдський випадок із собакою, якого порізали, взагалі не вкладається в голові. А він був ватажком і захищав у зграї малих. Вікторія Богданівна говорить, що добре, що була зима, і рани не загноїлися, тож, щоб вилікувати ранену тварину, витратила 27 тис. грн.
Одній собаці волонтерка зробила документи, щоб той поїхав до своєї власниці аж у Нідерланди, де його будуть любити. Своїх підопічних вона віддає не всім бажаючим. Нові власники мають дотримуватися умов належного їх виховання, в противному разі вони залишаться ні з чим. «Тварин віддаю лише в гарні руки. Хоча прилаштувати їх дуже складно, а все ж хочеться для них знайти дім. І їсти вони хочуть щодня. І мерзнуть узимку», – з сумом говорить пані Вікторія.
Жінка часто зарікається, що вже не буде нікого підбирати на вулиці, але ж… Ось і недавно взяла. Пожаліла. Котика роздерли б собаки, але і вдома його настигла болячка. Пані Вікторія в розпачі, бо ледь назбирала на корм, а тут знову неминучі розтрати. Красунчику потрібна допомога. І знову проблеми продовжуються… Вважає, що людям потрібно організовуватися і щось робити, щоб подібного не було.
ЇМ МОЖНА ДОВІРЯТИ БІЛЬШЕ, НІЖ ЛЮДЯМ
Наскільки у Вікторії Козловської вистачить сил і можливостей допомагати тваринам-безхатькам, наразі невідомо. Головне – робити все, аби не збільшувалася їх кількість, зокрема, через стерилізацію. Усе залежить від того, як волонтерку будуть підтримувати такі ж, як і вона, небайдужі люди. Наразі вона бореться з цією проблемою у селищі сама. Якось пані Вікторія запропонувала місцевій владі зробити подвірний обхід і зобов’язати людей стерилізувати своїх домашніх улюбленців, але її не підтримали, просила також виділити місце для безпритульних тварин, залучити зооконтроль і відповідні служби, тримати їх там і доглядати за ними, але її також ніхто не підтримав. У випадку, коли волонтерка зустрічається з повним нерозумінням проблеми з безпритульними тваринами в населеному пункті, опускаються руки.
Щодень у Вікторії Козловської починається з тривогою: за що завтра купувати корми тваринам? Коли кошти закінчуються, волонтерка у соцмережах оголошує збір. Тож, перерахувати їх на картку допомоги 4731 2196 1908 6238 (Вікторія Богданівна Козловська, тел. 099-78-10-413) можна будь-коли і в будь-якій кількості, по можливості, звичайно. Кожна гривня – це порятунок братам нашим меншим і шанс на їхнє життя.
А поки що собачки й котики чекають на своїх нових господарів, адже не всім тваринкам пощастило: когось люблять, а хтось живе на вулиці під дощем. Можливо, комусь не вистачає пухнастого друга, звертайтеся до пані Вікторії, вона вам порадить на будь-який смак. Дайте можливість чотирилапим любити вас і бути вам вірними друзями, адже тваринам інколи можна довіряти більше, ніж людям.
Олена ТЯГЛЕНКО
Дуже дякую!!!! Дуже чуйна стаття. Дякую за розуміння і підтримку!!!!!