«Усмішки Остапа Вишні я полюбив за те, що вони запашні, ніжні, за те, що вони жорстокі, смішні і водночас глибоко трагічні» (Микола Хвильовий).«Він світив як сонце, до нього люди тяглися як до сонця. Він умів і гриміти як грім, і того грому боялися усі плазуни і негідники». (Максим Рильський). Так у свій час про Остапа Вишню засвідчили його друзі письменники. Остапу Вишні 13 (1) листопада виповнилося 135 років з дня народження. І ми , «Український клуб Охтирки» їдемо у Грунь, у музей великого українського гумориста, щоб пошанувати нашого земляка.
ОХТИРКА
13.11.2024. Охтирка. Ранок. Традиційно збираємося біля Шевченка. І далі все так символічно складається. Знову нас вітає «королева чистоти» із мітлою. Знову іде військовий, травмований, із палицею. Усміхається. І ми вдячні йому і всім ЗСУ за можливість жити. І мандрувати, пізнавати свій край і своїх знаменитостей, знати свою історію, щоб ніхто не стер нашої ідентичності
ГРУНЬ
Осінь продовжує нас балувати теплою погодою. Дорогою очей не відірвати від жовто-гарячих, багряних, зелених кольорів. А краєвиди! Красуня Гулова гора, широченні поля, лісосмуги, пагорби, ставки, стежки, пасіки… А млинів не видно, сумно від покинутих хат край дороги. Та все ж село живе. Це видно. Ось і село Грунь! Колись було містечком. Поділене на п’ять сотень. Як дізналися пізніше, літературно-меморіальний музей Остапа Вишні знаходиться в історичній споруді ХІХ сторіччя (колишньому банку) на п’ятій сотні.На порозі нас чекають господарі бібліотеки та музею, і сам іменинник посміхається у камені на постаменті біля музею. Привіталися та й пішли слухати, дивитися, що там цікавого у музеї.
«ДО ОСТАПА З ЛЮБОВ’Ю!»
О! Вишня! Остап Вишня. Його справжнє ім’я Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва, біля Груні у багатодітній родині. Батько служив прикажчиком у маєтку поміщиці фон Рот. Мати Параскева родом із В’язового. Старший брат Остапа Вишні – Василь Чечвянський теж письменник, розстріляний більшовиками за «контрреволюційну діяльність» у 1937 році. Велика родина розвіялась по світу. Після жовтневого перевороту все пішло шкереберть. Наразі невідомо де поховані батьки письменників. Відомі деякі родичі. А хутір Чечва – то чисте поле… На відкриття музею іу 1982 році приїздила дружина Остапа Вишні Варвара Маслюченко.
Ми слухаємо уважно розповідь директорки музею Раїси Костюк, роздивляємося інформаційні стенди та світлини родини Остапа Вишні з різними періодами його життя та ювілеями у Груні. Помітили на стенді із біографією відсутність цілої «десятирічки» із життя Остапа Вишні. 1933-1943р.р. – ніби людини не було на світі. Насправді, Остап Вишня відбував «покарання за контрреволюційну діяльність» у сталінських концтаборах на Печорі (Комі АРСР).
Куточок із особистими речами письменника, такими, що були на його робочому столі у київській квартирі. На столі – портрет усміхненого гумориста, його пенсне, друкарська машинка, пачка з-під цигарок «Казбек», нотатки, і календар із останнім днем життя , 28 вересня 1956 року… А він і досі живий у нашій пам’яті. Екскурсовод показує подарунки музею від гостей. Настінне панно, з якого усміхається гуморист і поруч герої його гуморесок. І ми стали поряд, щоб зафіксували свою зустріч у музеї.
О, Катерина Квітчаста. Ряд світлин із нашою поеткою, родом із Груні, що жила і творила в Охтирці. А далі краєзнавчий закапелок і сільський інтер’єр: ліжко убране у вишивках, на стінах – картина гетьманів ( яких?). На картинах Сергія Степанова – соняхи.
ВИШНЕВІ УСМІШКИ
Остап Вишня був мегапопулярним у свій час, справжній Король гумору, його фельєтонами та гуморесками зачитувалися всі. Його книги видавалися мільйонними тиражами, тому його називали Королем тиражу. Його доля була тяжкою та при цьому він продовжував «лікувати» людей гумором, навіть, у сталінських концтаборах. Остап Вишні запровадив новий жанр гумору – «усмішка». А ви знаєте, скільки усмішок він написав, і як вони називалися? Вишневі усмішки: сільські, мистецькі, театральні, літературні, мисливські, кримські, київські… А тепер у нас є грунські.
І як годиться на ювілей подарунки: іменинникові – торт із вишнями від пекарні «Левада», а музею і бібліотеці – книги. Працівники культури, в свою чергу, подарували нам концерт із піснями, які самі складають, і гумористичними мініатюрами, від себе й Остапа Вишні. Молодички із гурту «Сміхограй» представляють собою Народний театр гумористичних мініатюр. Це Тетяна Сокол, Валентина Гольченко, Олександра Тарабан, Ірина Явтушенко, Раїса Костюк та баяніст Володимир Гольченко. Вони неперевершені й талановиті, як і їх славнозвісний земляк. Ох, і посмішили. А скільки душевних пісень заспівали: і про Грунь та Україну, про толоку й посмішку, та ще й улюблену пісню ювіляра виконали « Ой, гиля, гусоньки на став». А далі – спілкування, побажання. Дуже хочеться, щоб літературно-меморіальний музей оновився, бо він «застиг у радянському періоді». А треба вже у дусі нашого часу. Дуже хочеться, щоб на полицях бібліотеки з’явилося нове повне зібрання творів Остапа Вишні поряд із Тарасом Шевченком та Лесею Українкою.
Віримо, що так і буде. Після Перемоги. Щоб наступного разу було так, як колись було, а може й краще: щоб на Чигрієвій горі зустрічати гостей, пересадити їх на підмощені пахучим сінцем підводи і так прямувати на Чечву. Гордо, ніби розуміючи, до якої справи прилучені, басували коні – улюблені коні нашого безсмертного Остапа Вишні! По дорозі на Чечву гості зустрічаються із героями Остапа Вишні: рибалки, мисливці, сторожі, дід Свирид, і бандерівці теж там будуть! І все це з піснями, жартами, дотепами, бувальщинами, і гуморесками справжнього Короля Гумору – Остапа Вишні. Та й про Грунь хочеться більше дізнатись.
А поки що війна продовжується. І за Україну гинуть кращі сини її. Перед музеєм у сквері — Алея Пам’яті. 14 грунян —14 світлин воїнів-захисників під жовто-синіми й червоно-чорними прапорами. Ми пам’ятаємо. «Українізуємось!», — як писав Остап Вишня.
Валерія Бакуліна
