Понад пів сотні знищених окупантів — за один вихід.
Один кулемет. І він — сам на позиції.
Під Авдіївкою, коли противник масово кидав у м’ясні штурми «вагнерів», Віталій Надолинний, позивний Віщун, працював кулеметником. Загалом на його рахунку — більш як двісті ліквідованих загарбників. І це лише ті, яких рахували й офіційно підтвердили.
У Збройних силах він із 24 лютого 2022 року — з першого дня повномасштабного вторгнення. Починав на Сумщині: оборона рідної Охтирки, бої за Тростянець. Далі — Донбас, Авдіївка. Там же — поранення: позицію разом із ним противник розібрав ПТУРами.
Після лікування була ППО на Київщині — збивали «шахеди». Потім — знову Донбас, Покровський напрямок. Сьогодні Віщун — головний сержант взводу ПТРК 91-го окремого протитанкового батальйону.
Він не романтизує війну й не намагається виглядати безстрашним. Каже прямо: страшно було. І саме це врізалося в пам’ять:
«П’ятдесят метрів до ворожого танка. Я з РПГ відпрацював по гусениці. Потім його вже допалювали — стоячого».
А от коли питають про найважливіше у війні — відповідь зовсім не про зброю:
«Плече побратима. Довіра. Згуртованість».
Він пам’ятає очі бійця, якого витягнув з-під вогню під Авдіївкою.
«Ти ж мені як мати! Ти мені врятував життя», — кричав той.
Вони на зв’язку й нині, а Віщун і досі бачить перед собою цей погляд.
Поруч із ним майже завжди пес Каспер — молодий, грайливий. На бойові не їздить, але з броніком. Постійно серед бійців підрозділу. Віщун каже, що Каспер ніби забирає на себе напругу й утому, які накопичуються на війні.
Вдома на Віталія чекають старенька мама, донька, син і онук.
А головна мотивація проста й доросла:
«Хочеться, щоб наші діти більше цього не бачили. Хоча… вже бачили. Перелякані».
Він не будує ілюзій і не говорить про легкі фінали. Просто робить свою роботу — день за днем. Так, як уміє. І так, як вважає правильним.
–
Оперативне командування “Північ”
