Надруковано зі скороченнями. Повний текст на сторінці “Ворскла” Життя прикордоння”
https://www.facebook.com/profile.php?id=100092874194482
Щоб душа не зачерствіла, її потрібно підживлювати. Для танцювального гурту «Мальви» таким джерелом сили стали танці — навіть у час, коли поруч лунають вибухи.
Керує гуртом Тетяна Чернігова — педагогиня з понад 30-річним досвідом роботи з дітьми. Більшу частину свого життя вона присвятила вихованцям Правдинської школи-інтернату, де була не лише вихователькою, а й людиною, яку діти називали мамою.
— Я й досі на зв’язку з багатьма своїми колишніми підопічними, — каже пані Тетяна. — Вони вже дорослі, живуть у різних країнах, але пам’ятають усе до дрібниць. Навіть нашу печену на вогнищі картоплю.
Перед повномасштабним вторгненням Тетяна Чернігова прийшла працювати в культурну сферу й заснувала танцювальний гурток «Мальви». Охочих було багато, діти з радістю почали займатися, але війна змусила зробити паузу.
Згодом заняття вдалося відновити — частково онлайн, частково наживо. Сьогодні в гурті займаються близько двадцяти дівчат різного віку. Кількість змінюється — усе залежить від безпекової ситуації.
— Ми — гурток, а не ансамбль, — пояснює керівниця. — Тут немає сцени як головної мети. Головне — щоб дітям було добре.
Серед вихованок багато дітей з Великописарівської громади — внутрішньо переміщених, травмованих війною. Спершу вони були замкнені, несміливі, але через рух, музику й спільну справу поступово «відтаювали».
Сьогодні дівчатка з радістю репетирують, знімають відео, фотографуються, беруть участь у святкових заходах — живуть своїм дитячим життям, попри війну.
Кириківська громада — прикордонна. Села розтягнуті, і дорога на репетицію для деяких дітей — це 3–4 кілометри.
— Батьки везуть малечу навіть узимку на велосипедах, — розповідає пані Тетяна. — Ручки мерзнуть, але очі світяться, бо попереду — танці.
Репертуар дівчатка обирають самі. Спочатку віддавали перевагу сучасним танцям, але згодом зацікавилися й українськими народними.
— Коли вони вперше вдягли національні спідниці, то були в захваті, — усміхається керівниця. — До дітей просто треба вміти підійти.
Певний час Тетяна Чернігова також працювала з жінками громади як представниця ГО «Ліга сучасних жінок», організовуючи творчі зустрічі для місцевих мешканок і переселенок. Сьогодні ж її головна місія — діти й танець.
У невеликій залі, під музику і десь поруч — звуки війни, «Мальви» вчаться радіти, рухатися і вірити. І, можливо, саме з таких занять починається майбутнє, яке їм ще доведеться будувати.
Оксана Ковальова
